У п’ятницю, 10 квітня 2026 року, видання Associated Press оприлюднило аналіз дипломатичної стратегії Пекіна на Близькому Сході. Поки світ спостерігає за нестабільним перемир’ям між Вашингтоном та Тегераном, Китай непомітно перетворився на головного архітектора цієї тиші. Проте за миротворчою риторикою Пекіна стоїть холодний розрахунок та боротьба за власну економічну безпеку.
⛽️ Ормузька протока: «Горло» китайської економіки
Для КНР стабільність в Ірані — це не питання ідеології, а питання виживання. Китайська економіка зараз демонструє найнижчі темпи зростання з 1991 року (прогноз 4,5-5%), і будь-яке потрясіння на ринку енергоресурсів може стати фатальним.
-
Енергетична залежність: Китай є найбільшим покупцем іранської нафти. Блокування Ормузької протоки зупиняє імпорт нафти та експорт китайських товарів.
-
Роль посередника: Саме через ці ризики Пекін активно консультувався з Пакистаном, щоб домогтися нинішнього двотижневого перемир’я.
Дипломатичний торг: «Послуга» за санкції
Китайське керівництво готує ґрунт для майбутньої зустрічі Сі Цзіньпіна та Дональда Трампа. Пекін планує представити свою роль у стримуванні Тегерана як неоціненну послугу, за яку Вашингтон має «заплатити»:
-
Скасування санкцій: Пекін вимагатиме зняття обмежень з китайських компаній, які ведуть бізнес з Іраном.
-
Відмова від гарантій: Попри прохання Тегерана, Пекін уникає надання Ірану прямих військових гарантій, віддаючи перевагу статусу «гаранта виконання угод».
Читайте також: Сі Цзіньпін закликав до «рівної участі» у мирних переговорах щодо України: сигнал Європі
Слабкість Трампа очима Пекіна
У китайських стратегічних колах та соціальних мережах (зокрема під хештегом #HeChickenedOut) активно обговорюють нездатність Дональда Трампа реалізувати жорсткий військовий сценарій.
-
Важелі впливу: Пекін бачить, що Трамп обмежений внутрішнім політичним тиском та високими цінами на пальне. Це робить президента США більш схильним до поступок у переговорах із Сі Цзіньпіном.
-
Визнання Вашингтона: Навіть прихильники Трампа, такі як Стів Беннон, визнають: сталий мир у регіоні неможливий без участі Китаю, який має реальний економічний вплив на Тегеран.
⚖️ Балансування між партнерами
Стратегія Китаю полягає у збереженні рівноваги: захищати доступ до нафти, уникати прямої конфронтації зі США та не псувати відносини з конкурентами Ірану в регіоні — Саудівською Аравією та ОАЕ. У підсумку Пекін прагне стати єдиною силою, здатною змусити Тегеран дотримуватися зобов’язань через загрозу припинення закупівель нафти.
