Поки російська пропаганда святкує короткострокові перемоги — зростання цін на нафту та пом’якшення експортних обмежень від адміністрації Трампа — західні аналітики бачать набагато похмурішу картину. Конфлікт навколо Тегерана став не просто можливістю підзаробити, а критичним випробуванням для всієї системи союзників Москви, яка буквально розсипається на очах.
Короткострокові дивіденди vs Стратегічний крах
Москва намагається грати роль «великого брата», передаючи Ірану супутникові дані та технології БпЛА для ударів по американських базах (зокрема по базі «Принц Султан»). Проте ціна цієї лояльності може виявитися непомірною.
Чому Росія опинилася в глухому куті:
-
Ефект доміно серед диктаторів: Американська адміністрація Дональда Трампа перейшла до прямих дій. Затримання Ніколаса Мадуро у Венесуелі та загроза зміни режиму на Кубі вибивають останні опори Кремля в Латинській Америці.
-
Сирійський фіаско: Після втечі Башара Асада до Росії доля російських військових баз (Тартус та Хмеймім) висить на волосині. Нове керівництво Сирії веде переговори, де Москва більше не є головним гравцем.
-
Залежність від одного партнера: Раніше Росія була другим експортером зброї у світі. Тепер вона сама залежить від постачань іранських дронів, що демонструє деградацію її власного ВПК.
Читайте також: «Вибір між ескалацією та переговорами»: The Economist прогнозує зміну стратегії Трампа щодо Ірану
Розмивання «Південного поясу» та Кавказу
Аналітики WSJ звертають увагу на те, що США активно витісняють Росію з регіонів, які та вважала своїм «заднім двором»:
-
Кавказ: Переговори Вірменії та Азербайджану в Білому домі — чіткий сигнал, що Москва втратила роль медіатора після пасивності у конфлікті за Нагірний Карабах.
-
Африка: Спроби закріпитися в Малі, Нігері та Буркіна-Фасо не приносять стабільності — союзні РФ режими втрачають території, а «експедиційний корпус» РФ не здатний навести лад.
Іран — остання фортеця?
Наразі Тегеран зберігає стійкість під ударами США та Ізраїлю. Якщо режим аятол впаде або суттєво послабшає, Росія остаточно втратить статус глобальної держави, здатної захистити своїх сателітів.
«Війна в Ірані — це не шанс для Москви, а серйозне випробування її претензій на світову роль. Вибір партнерів звузився до мінімуму, а старі зв’язки розриваються під жорстким тиском Вашингтона», — резюмує WSJ.
