Нова доповідь міжнародної правозахисної організації Global Rights Compliance розкрила шокуючі подробиці системної експлуатації громадян Північної Кореї на території Російської Федерації. За даними розслідувачів, режим Кім Чен Ина фактично здає своїх людей у рабство російським компаніям, отримуючи за це сотні мільйонів доларів валютної виручки щорічно.
Програма, яка охоплює понад 100 тисяч корейців у всьому світі, стала для Пхеньяна критично важливим джерелом фінансування в умовах міжнародних санкцій.
Умови, в яких опиняються північнокорейські робітники в Росії, правозахисники називають нелюдськими. Люди змушені працювати на будівництвах по 16 годин на добу, часто без жодного вихідного на рік. Проживання організоване у переповнених неопалюваних металевих контейнерах, кишлячих паразитами. Згідно зі звітом, доступ до елементарної гігієни, як-от гарячий душ, робітники мають лише один-два рази на рік. При цьому паспорти у людей вилучають одразу після перетину кордону, позбавляючи їх будь-якої можливості втекти або звернутися по допомогу.
Економічна складова цієї схеми виглядає як тотальний грабіж: попри важку працю, фактична зарплата робітника може становити лише близько 10 доларів на місяць. Решту заробленого забирає держава КНДР у вигляді обов’язкової «квоти», яка постійно зростає і наразі сягає 700–850 доларів з особи. Якщо працівник не виконує норму, він автоматично стає боржником режиму, що тягне за собою колективні покарання для його родини в КНДР.
Ключові факти про експлуатацію корейців у Росії:
-
Робочий графік: 16 годин на день, робота при екстремальних морозах без захисту;
-
Дохід режиму: програма приносить Пхеньяну понад 500 млн доларів на рік;
-
Побутові умови: неопалювані контейнери, душ раз на рік, відсутність медичної допомоги;
-
Масштаби: раніше повідомлялося про прибуття до РФ 5000 військових будівельників та плани щодо відправки ще 40 тисяч робітників.
Правозахисники наголошують, що Росія прямо порушує санкції ООН, які суворо забороняють використання північнокорейської робочої сили. Використання такої праці є не лише гуманітарним злочином, а й способом обходу міжнародних обмежень для фінансування військових програм обох диктаторських режимів.
