Російський президент Володимир Путін опинився у ситуації, у якій не бачить шляхів до перемоги у війні проти України. Про це йдеться в аналітичній статті The Economist, автором якої є заступник головного редактора журналу Едвард Карр. Його висновок однозначний: Путін веде війну без стратегії та розуміння того, яким може бути успіх, — пише Прес-Центр.
Карр проводить історичну паралель між діями сучасного Кремля та політикою імператора Миколи ІІ у часи Першої світової війни: країна загрузла у кровопролитті, не маючи чіткої мети й бачення результату. За словами журналіста, навіть авторитарний лідер не може нескінченно вести війну без теорії перемоги — рано чи пізно настає момент розплати.
Провал літнього наступу та тактичний тупик
За оцінкою The Economist, головна проблема Путіна — повна відсутність значущих успіхів на полі бою. Третій масштабний наступ Росії улітку 2025 року закінчився безрезультатно. Штурмові групи заходять у «сіру зону», але не можуть закріпитися через точну роботу української артилерії та дронів.
Попри величезні людські ресурси, Росія не спромоглася захопити жодне велике українське місто. Втрати при цьому сягнули рекордних показників — від 984 тисяч до 1,43 млн убитих і поранених станом на жовтень 2025 року. Лише загиблих, за оцінками, від 190 до 480 тисяч. На кожного загиблого українського військового припадає близько п’яти російських.
Карр прогнозує: якщо Кремль планує повністю окупувати чотири українські області, йому знадобиться щонайменше п’ять років такого темпу війни, а загальні втрати можуть перевищити чотири мільйони.
Удари по містах — прояв слабкості, а не сили
Аналітик пояснює, що збільшення атак на українські міста — це наслідок фронтового безсилля. Москва намагається зробити частину території України непридатною для життя та зламати мораль цивільного населення. Однак історія доводить, що такі удари не змушують держави капітулювати.
Натомість удари України по російських нафтопереробних заводах, базах і військовій інфраструктурі можуть суттєво вплинути на настрої росіян. Поки що опитування показують підтримку війни на рівні 70 %, але коли атаки почнуть бити по економіці, «втікати від реальності» стане набагато складніше.
Ставка на Трампа не спрацювала
Карр зазначає, що Путін чекав, що повернення Дональда Трампа до влади змінить хід війни. І справді, на початку 2025 року здавалося, що Білий дім набагато ближчий до позиції Кремля. Потенційно Трамп міг обмежити підтримку України та нав’язати їй невигідний мир.
Однак з часом стало зрозуміло, що цей сценарій малоймовірний. Європа взяла на себе основні фінансові зобов’язання перед Києвом, позбавивши прибічників Трампа аргументу про «надмірну допомогу». А сам Трамп у жовтні запровадив санкції проти «Лукойлу» та «Роснефти», намагаючись демонструвати роль «миротворця».
Європейський фактор і загроза для Путіна
Путін, на думку Карра, сподівається на втому Європи. Але поки що ЄС формує багаторічний фінансовий механізм підтримки Києва, який не залежатиме від заморожених російських активів.
Якщо це станеться, Кремль зіткнеться з неприємною реальністю: економіка України може виявитися стійкішою, ніж російська, яка вже працює в режимі військової мобілізації.
Чим усе може закінчитися
Аналітик переконаний, що Путін тягнутиме війну і в 2026 році, сподіваючись на «злам ситуації». Але якщо цього не трапиться, російське суспільство рано чи пізно поставить питання: «Заради чого?»
Тоді Кремль опиниться перед вибором:
- або визнати поразку і відповісти репресіями всередині країни,
- або піти на небезпечну ескалацію, що створить загрозу всій Європі.
Путін, пише Карр, уже зруйнував майбутнє власної країни — перевів економіку на воєнні рейки, підштовхнув вступ Фінляндії й Швеції до НАТО та втратив значну частину молодого чоловічого населення.
