Міжнародний валютний фонд фактично дав зрозуміти, що після війни Україна має поступово відмовитися від субсидування електроенергії та опалення. Про це заявила директорка-розпорядниця МВФ Крісталіна Георгієва під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі.
За її словами, Україна може стати «економічним левом Європи», однак для цього потрібно прискорити реформи, збалансувати державні фінанси та переглянути підхід до тарифної політики. Серед ключових вимог — відмова від енергетичних і комунальних субсидій, а також більш справедливий розподіл податкового навантаження.
Що саме вимагає МВФ
Георгієва наголосила, що електроенергія та опалення в Україні досі частково субсидуються, і з огляду на стан бюджету від цієї практики доведеться поступово відходити. Паралельно Києву радять прибирати бар’єри для приватного бізнесу, вирішувати проблему нестачі робочої сили та готуватися до вступу в ЄС.
За словами очільниці МВФ, безпека і наявність робочих рук залишаються ключовими факторами для економічного зростання, а частина бізнесу вже зараз вважає кадровий голод проблемою навіть серйознішою за воєнні ризики.
Субсидії — це політичний сигнал
Співзасновник Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук вважає, що заява Георгієвої — це не просто технічна рекомендація, а чіткий політичний меседж українській владі.
«Це сигнал не лише чинному уряду, а й наступним урядам і навіть наступному президенту: систему субсидіювання треба буде прикривати», — пояснює експерт.
Про яке «субсидіювання» йдеться насправді
Корольчук звертає увагу, що в Україні часто плутають кілька різних понять:
— адресні житлові субсидії;
— пільги;
— механізм ПСО;
— різницю між ринковою ціною та тарифом для населення.
За його словами, МВФ передусім має на увазі саме різницю між ринковим тарифом і заниженою ціною для населення.
«Йдеться про ситуацію, коли є умовний ринковий тариф, а є тариф для населення, значно нижчий за нього», — пояснює експерт.
Навіть попри те, що обсяг такого субсидіювання зменшився порівняно з довоєнними роками, МВФ не відмовляється від тиску на Україну. Якщо 10–15 років тому перехресне субсидіювання сягало близько 4 млрд доларів, то зараз, за оцінкою Корольчука, — до 2 млрд доларів.
«Їм можна, а нам — ні»
Експерт звертає увагу на певну подвійність підходів. У країнах ЄС уряди активно дотують енергетику і допомагають населенню.
Наприклад, у Франції, за його словами, близько 30 млрд євро пішло на підтримку енергоринку і ще приблизно 10 млрд євро — безпосередньо на допомогу населенню.
У Польщі, попри тиск з боку ЄС, держава продовжує дотувати вугільну галузь і підтримує домогосподарства, які опалюють житло вугіллям.
«Але в Україні цей підхід чомусь вважається неприйнятним», — зазначає Корольчук.
На що МВФ тиснутиме в першу чергу
За прогнозом експерта, тиск Фонду піде у двох напрямах:
- Згортання перехресного субсидіювання — тобто поступове наближення тарифів до ринкових.
- Скорочення кількості отримувачів субсидій і пільг.
Корольчук нагадує, що у 2015–2016 роках субсидії отримували близько 7,5 млн домогосподарств, після чого їхню кількість почали поступово скорочувати.
«МВФ буде наполягати і на подальшому зменшенні кількості одержувачів субсидій, і на відмові від перехресного субсидіювання», — прогнозує експерт.
Хто постраждає першим
Насамперед, за словами фахівця, зростання тарифного навантаження відчують ті домогосподарства, які не підпадають під систему адресних субсидій, але при цьому мають невисокі доходи. Саме вони ризикують опинитися між «ринковими цінами» та обмеженою державною допомогою.
