Чемпіонат світу з хокею, який приймали Фінляндія та Латвія і в якому через міжнародні санкції не взяла участі збірна Росії, завершився фіналом у Тампере та черговою перемогою канадської команди. Цього разу, щоб здобути золото, від неї потрібно було впоратися в ньому з німцями, що несподівано високо злетіли. Аутсайдери в ході матчу двічі вели, але таки програли – 2:5.
Нинішній чемпіонат світу, подарувавши купу всяких аномальних за колишніми мірками сюжетів на кшталт бронзового зльоту латвійців, які ніколи не брали медалей топ-турнірів, які обіграли в матчі за третє місце американців, або виходу у фінал німців, вирулив до абсолютно звичного, рутинного. Збірна Канади свою 28-ту в цілому світову першість завоювала звичним способом, який став для неї з кінця минулого десятиліття. Вона не надто парилася з приводу формування складу на фінсько-латвійський турнір, не ганялася за зірками, зібравши його в основному з гравців третіх-четвертих ланок клубів НХЛ. А від її хокею, як і від заявки, не виходило якогось особливого блиску. Строго кажучи, це був рядовий, непомітний хокей, який, наприклад, на груповому етапі не виглядав проблемою ні для міцних швейцарців, ні навіть для переможців вічних фаворитів слабеньких норвежців.
Проте канадських ресурсів виявилося цілком достатньо, щоб вчетверте поспіль дістатись фіналу чемпіонату світу, вибивши у чвертьфіналі торішніх переможців — фінів, а слідом за ними впоравшись із противниками з більш скромної ніші — латвійцями та німцями.
Фінал ідеально, як останній шматочок великого пазла, що залишився на дні коробки, доповнював загальну картинку, створену цим дивним чемпіонатом. Людина, яка не знала вікових хокейних розкладів, спостерігаючи за нею, мала вирішити, що зустрічаються дві абсолютно рівні команди.
Відрізнити їх один від одного можна хіба що формою. Ну, одна все ж трішки покусаче, а інша трішки лінивіше, чи що. Причому та, що покусаче, це німецька збірна. І немає нічого дивного в тому, що саме вона відкриває рахунок після класного кистьового кидка від Джона Джейсона Петерки.
Канадська гра до нього була схожа на гру команди, яка переконала себе в тому, що в неї в запасі — вагон часу і можна не рвати з місця в кар’єр, у будь-якому разі все встигнемо виправити. Після нього вона була схожа на гру команди, яка раптом зрозуміла, що часу насправді не так вже й багато, і кожна помилка тут має солідну ціну. Канадці відігралися зовні напрочуд легко. Трохи додали в русі, перехопили шайбу, і Пейтон Кребс виклав її Семмі Блею.
Забивши, збірна Канади із задоволенням повернулася до колишнього режиму — не те щоб сплячий, але, строго кажучи, точно не той, у якому зазвичай рубаються у фіналах чемпіонатів світу. І знову німці її за це покарали суворо. Їм пощастило з рикошетами, а Даніель Фішбух вдало виловив ключкою шайбу, що скаче по льоду, приголомшивши канадського голкіпера Сема Монтембо.
Передбачити, що буде далі було зовсім нескладно. І вдруге укус суперника подіяв на канадців як добрі ліки від сонливості — забігали, заробили.
Спалах активності вилився в отриману збірною Канади більшість і гол Лоусона Крауза.
Втім, у заключному періоді вона вирішила відмовитись від колишньої стратегії. Це була вже більш-менш знайома всім збірна Канади — можливо, не блискуча технікою, але, принаймні, моторошно бойова, готова боротися на будь-якій ділянці майданчика. Такої не треба було чекати, поки її вжалять, щоб як слід завестися.
Канадці вперше повели в рахунку завдяки напористості. У ключовому епізоді зустрічі її виявив Коді Глас, який відвоював шайбу за німецькою брамою і вибрався з нею на п’ятачок. Протаранити німецького воротаря Матіаса Нідербергера йому не вдалося, але на допомогу прийшов Семмі Блей. Незабаром збірну Німеччини цілком міг добити Мілан Лучич. Інтригу зберегла штанга.
Ненадовго. Німці, звичайно, рвонули відіграватись, а ловити опонентів на надмірному захопленні атакою — це був канадський хліб на чемпіонаті світу. Тайлер Тоффолі своїм шансом розпорядився ідеально.
Німці наприкінці, зрозуміло, знімали воротаря, змінюючи його на шостого польового гравця. Але все було марно – лише пропустили у порожні ворота від Скотта Лоутона.
Проти канадського брухту, хоч би яким простим з боку він виглядав, на чемпіонаті світу знову ні в кого не знайшлося прийому.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.