New York Times опублікувала репортаж (доступ платний) з українських бригад, сформованих спеціально до наступу на півдні країни, які пройшли навчання на Заході та оснащені західною технікою. Він дозволяє судити про настрої військових у цих з’єднаннях. На тлі побоювань у західній пресі та українському суспільстві на передовій бійці налаштовані доволі позитивно.
Кореспонденти газети провели більше двох тижнів на кордоні Донецької та Запорізької областей та побували у кількох бригадах, два з яких були сформовані спеціально для наступу.
«Я думаю, що воно йде добре», — цитує газета 28-річного командира батальйону 37-ї бригади морської піхоти ЗСУ Олександра (усі військовослужбовці відповідно до протоколу не називали прізвища — лише імена чи позивні).
Вважається, що наступ на цьому напрямі розпочався наприкінці травня, але подолати багатошарову російську оборону українська армія поки що не змогла; відомо і про значні втрати ЗСУ, хоча точні цифри не оприлюднюються. Це породило хвилю коментарів про те, що наступ не зможе досягти своєї мети. Менш радикальна версія цієї критики (прикладом може бути аналітик Майкл Кофман із Фонду Карнегі за міжнародний світ) полягає в тому, що, хоча передчасно говорити про невдачу наступу, що точно не спрацювало, — це ставка на нові бригади та на американську маневрену тактику. New York Times минулого тижня повідомляла, що ЗСУ від неї в результаті відмовилися.
Українські військові наголошують на певних труднощах і недоліках у навчанні: західні інструктори знали переважно тактику боротьби з нерегулярними формуваннями, засвоєну в Афганістані та Іраку, а це зовсім не такий противник, як російська армія. Для тієї ж мети призначені американські бронеавтомобілі MaxxPro – українські морські піхотинці залишилися незадоволеними.
Згаданий Олександр, однак, не схильний перебільшувати труднощі — хоча його батальйон на початку наступу також зазнав чималих втрат. Минулого року він брав участь у наступі на Херсон (воно почалося у серпні, а Херсон звільнили лише до початку листопада) та бачить багато спільного: тоді у його батальйоні тричі довелося повністю замінювати особовий склад. Втрати техніки він взагалі називає нормальним явищем.
«Багато людей думали, що це буде дуже швидко, і до осені ми будемо в Криму. Але кожен метр лісосмуги дається з великими труднощами. Це марафон, а не спринт», – каже Олександр.
Українські морські піхотинці намагаються перемішувати новобранців із досвідченими бійцями.
«До бою не можна бути повністю готовим, хоч скільки тренуйся. У перший бій вони йдуть із нашими ветеранами, а після двох-трьох боїв вони вже самі ветерани», — цитує газета 52-річного військовослужбовця 35-ї бригади із позивним «Штурвал».
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.