Тільки китайська економіка опам’яталася після зняття пандемійних обмежень, як влада країни зіткнулася з новою проблемою — рекордним безробіттям серед молоді. В усьому винне економічне зростання КНР і величезне зростання кваліфікованих кадрів: щороку стіни університетів залишають мільйони фахівців, які просто не можуть знайти собі застосування. Іти на завод молоді китайці не хочуть, і в результаті «наймаються» до власних батьків, щоб доглядати гроші, або просто воліють нічого не робити. Економіка тим часом отримує подвійний удар через нестачу робочих рук у промисловості та млявого зростання споживчого попиту.
Країна без можливостей
Хоча загальний рівень безробіття в Китаї знижується, кількість безробітних серед громадян віком від 16 до 24 років невпинно зростає. У червні їх частка досягла рекордних 21,3 відсотка, що вчетверо вище загального показника по країні і майже вдвічі вище за рівень, який спостерігався в цій віковій групі до пандемії коронавірусу.
У липні частка молодих безробітних китайців дещо скоротилася – до 19,7 відсотка, проте експерти нагадують, що до кінця літа на китайський ринок праці мають вийти мільйони випускників вишів. Шансів швидко знайти роботу у них мало, а тому більшість колишніх студентів поповнять лави безробітних та доведуть показник зайнятості серед молоді до нового мінімуму.
При цьому, за деякими оцінками, реальна частка непрацевлаштованих китайців у віці від 16 до 24 років може бути істотно вищою за офіційні 19,7 відсотка. Професор Пекінського університету Чжан Дандан у своїй науковій статті заявив, що насправді без роботи сидить майже половина молодих мешканців країни.
Справа в тому, пояснив учений, що державна статистика зайнятості враховує лише тих, хто активно шукає роботу. Однак якщо додати до них молодь, яка просто не хоче працювати (а таких не менше ніж 16 мільйонів), то показник безробіття злетить до 46,5 відсотка. У ХХІ столітті такий масштаб безробіття серед молодих спостерігався лише під час світової фінансової кризи 2008 року.
46,5% молодих китайців можуть сидіти без роботи
На додаток до цього багато хто з тих, хто все ж таки знайшов роботу, не змогли влаштуватися на повний робочий день. Професори соціології з Колумбійського університету в США та Сіаньського міжнародного університету в Китаї з’ясували, що принаймні ще чверть випускників вузів, які належать до працевлаштованих, мають неповну зайнятість.
Дитина за фахом
Близько двох третин безробітних молодих китайців, за офіційною статистикою, здобули вищу освіту і є висококваліфікованими фахівцями. Розпочати кар’єрний шлях їм заважає те, що економіка країни просто не зуміла створити стільки робочих місць, щоб дозволити їм гідно застосувати свої навички та знання. Як підрахували у Barclays, у 2022 році близько 20 відсотків випускників китайських університетів спеціалізувалися на IT-послугах та фінансах, при цьому на ці галузі в країні припадало лише 6 відсотків вакансій.
Таким чином новоспечені фахівці, залишивши стіни університету, змушені обирати: братися за низькооплачувану та нецікаву роботу чи залишатися на шиї у своїх батьків. Багато хто вибирає другий варіант, і ось чому.
Не знайшовши гідного місця роботи, випускники університетів можуть просто повернутися до батьківського дому і «найнятися» до власних батьків, взявши на себе догляд за ними та виконання побутових обов’язків за справжнісіньку зарплату. Цей тип зайнятості почав стрімко набирати популярності серед молодих китайців з початку 2023 року і отримав назву «діти на повний день»
Вони готують батькам їжу, роблять домашнє прибирання, стирають і ходять за покупками, стежать, щоб батьки вчасно пили ліки, а також організовують дозвілля і супроводжують до лікарів або в гості до друзів. Оплата послуг дитини може сягати 600-800 доларів на місяць — у Китаї такий заробіток вважається вельми гідним.
Не слід вважати «дітей на повний день» утриманцями, тому що за ці гроші їм доводиться виконувати великі обсяги роботи, практично не відволікаючись протягом дня. Журналісти CNN опитали деяких молодих китайців, які вибрали такий тип зайнятості, і з’ясували, що на якийсь час вони можуть розраховувати лише тоді, коли батьки сплять. Деякі трудяться на батьків після безрезультатних пошуків роботи, інші — навпаки, надто втомилися від необхідності проводити у своїй компанії 6 днів на тиждень по 12 годин (у так званому графіку «996»), і по дому робота здається їм відпочинком. Треті просто поки що не можуть визначитися, яким має бути їхній життєвий шлях.
Китайська влада дуже стурбована масовим переходом молоді
жи на новий тип зайнятості, адже тепер у них майже немає важелів, щоб змусити молодих людей повернутися на ринок праці. По-перше, молоді китайці більше не хочуть братися за будь-яку доступну роботу, бо перед ними не стоїть питання виживання: їм є де і на що жити. По-друге, мода на роботу «дітьми на повний день» набирала популярності одночасно з молодіжною філософією «танг пінг». Цей вислів можна перекласти як «лежати без руху», і за ним стоїть заперечення загальноприйнятих китайських цінностей, заснованих на прагненні до трудових рекордів та низки кар’єрних досягнень. Китайська молодь вирішила вийти з цих перегонів і «залягти на дно», відмовившись від переробок та споживання.
Коли асоційований із цим рухом хештег став поширюватися в китайських соцмережах, уряд поспішив його заблокувати. І невипадково: головними ідеями «танг пінг» стали не лише відпочинок та ледарство, а й економність — а це передбачає подвійний удар по китайській економіці. Яке можливе зростання, якщо люди не лише не заробляють, а й не витрачають?
Благими намірами
Поширення цієї контркультури можна було б уникнути, якби китайський уряд зміг запропонувати молодому населенню цікаву роботу, що відповідає їх освіті, вважають експерти. Але в останні десятиліття влада країни витратила надто багато сил на розширення доступності передової освіти у вишах, обділивши увагою розвиток високотехнологічних галузей економіки.
«План влади полягав у тому, щоб економіка Китаю перестала спиратися на трудомістке виробництво і перетворилася на більш технологічну, орієнтовану на послуги, так звану економіку знань», — розповів професор соціології в Національному університеті Сінгапуру Джин Юнг. Однак процвітаюча економіка з великим сектором послуг ґрунтується на підтримці приватного сектору, а малі та середні компанії в Китаї вже довгий час позбавлені доступу до вигідних кредитів, зазначив він.
Через недалекоглядну політику уряду до 2023 року міхур урвався: на ринку утворився гігантський дисбаланс попиту на висококваліфікованих працівників та їхні пропозиції.
“Економіка не наздогнала”, – сказав професор соціології Колумбійського університету Яо Лу. Економісти Goldman Sachs додають, що попит на робочу силу в деяких секторах, наприклад, у сферах інформаційних технологій, освіти та нерухомості, знизився через нещодавні репресивні зміни в законодавстві.
При цьому влада стикається з тим, що молодь, здобувши престижну освіту, більше не хоче йти працювати на завод. За даними китайського міністерства трудових ресурсів та соціального забезпечення, до 2025 року в обробній промисловості, всупереч масштабному безробіттю серед молоді, буде порожнім близько 30 мільйонів робочих місць — майже половина їх загального обсягу в галузі.
30 млн робочих місць на китайських заводах будуть порожні до 2025 року, всупереч рекордному безробіттю серед молоді
Додатковий удар по зайнятості молоді завдала пандемії. Як зазначає економіст Goldman Sachs Меггі Вей, саме ця вікова категорія економічно активного населення, як правило, особливо вразлива під час економічних спадів через невеликий досвід роботи. Крім того, від локдаунів сильно постраждала саме сфера послуг, де найбільше зайнято молодих працівників.
Робота над помилками
Враховуючи той факт, що населення Китаю старіє і вперше за 60 років почало скорочуватися, безробіття та неповна зайнятість серед молоді може мати дуже негативні наслідки для економіки, заявив вчений Яо Лу з Колумбійського університету. На додаток до цього економіка Китаю зараз потребує не тільки робочих рук, а й зростання споживчого попиту, оскільки відбувається процес постковидного відновлення, а на частку молодих до кризи на ринку праці припадало майже 20 відсотків споживання. Крім того, деякі експерти думають, що десятки мільйонів молодих людей є потенційною загрозою соціальної стабільності в країні.
Можливості для працевлаштування, що скорочуються, неминуче викличуть невдоволення молодих громадян, а нездатність влади забезпечити їх матеріальний добробут може порушити соціальний контракт, який Комуністична партія уклала з народом Китаю.
Уряд Китаю добре поінформований про ці ризики. Більше того, у квітні Державна рада КНР навіть опублікувала план із 15 пунктів під назвою «Зайнятість насамперед», спрямований на збільшення кількості робочих місць для молодих претендентів. Згідно з цим документом, уряд зобов’язується надати китайській молоді щонайменше мільйон вакансій для стажування, збільшити фінансову підтримку малого бізнесу, а також розширити найм на державних підприємствах та зайнятися розвитком підприємництва серед випускників вузів.
Китайська влада сподівається повторити успіх 2008 року, коли в розпал світової фінансової кризи вони реалізували план стимулювання вартістю 4 трильйони юанів (558 мільярдів доларів) та змогли заново працевлаштувати 20 мільйонів звільнених працівників, які переїхали до міста із сільських районів. Проте експерти зазначають, що вирішення поточних проблем із зайнятістю потребує творчого підходу, і традиційні заходи боротьби з безробіттям сьогодні не спрацюють.
Аналітики нагадують, що менталітет сучасної китайської молоді сильно відрізняється від того, що був у 2008 році безробітною армією низькокваліфікованих селян, готових братися за будь-яку роботу, щоб прогодуватися. Зараз у китайців віком від 16 до 24 років є їжа, дах та батьківські заощадження. Більше того, вони мають вищу освіту, яка робить їх більш розбірливими при працевлаштуванні.
Намагаючись виправити ситуацію на ринку праці та закликати молодь на заводи та будівництва, компартія публічно дає повчання колишнім студентам. Їх переконують, що вони не повинні вважати себе вищими за ручну працю. Їм слід навчитися «є гірке», тобто терпіти поневіряння та незручності, не раз заявляв голова КНР Сі Цзіньпін. Однак у молоді ці заяви викликають лише глузування. «Він хоче, щоб молоді люди відмовилися від мирного та стабільного життя і натомість шукали страждань?» — писав у Twitter незалежний політичний оглядач Цай Шенкунь.
Ситуація з безробіттям могла б поліпшитися, якби уряд привів потреби бізнесу у відповідність до тих спеціальностей, які отримує молодь в університетах, вважає оглядач Bloomberg Шулі Рен, що спеціалізується на азіатських ринках. Однак це «складне та середньострокове завдання, і робота над ним навряд чи призведе до значних покращень у короткостроковій перспективі». Інвесторам варто приготуватися до того, що найближчим часом ситуація на китайському ринку праці не зміниться, а більшість молодих жителів країни так і залишаться «дітьми на повний день».
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.