Російська армія розгорнула безпрецедентний за масштабом наступ на Авдіївку — невелике місто за кілька кілометрів на північ від Донецька. Напруження і характер боїв за Авдіївку такий, що ситуацію там порівнюють з «бахмутською м’ясорубкою». Український Генштаб заявляє, що російські війська зазнають величезних втрат, це підтверджують і учасники подій з обох боків.
Але російський наступ лише посилюється, у бій вводяться нові підрозділи, часто без вогневої підтримки. Чому Росії такий важливий цей населений пункт?
Що являє собою Авдіївський укріпрайон?
Це територія, що залишилася під контролем України під час боїв із російськими проксі-військами у 2014 році. Вона вклинюється в російські оборонні порядки, служить плацдармом, відтягує великі сили і загрожує логістичним маршрутам у районі Донецька.
ЗСУ вибудували навколо і в самій Авдіївці потужні бетонні укріплення та укриття, прорили десятки кілометрів траншів і тримають там досить велике угруповання військ. Відкрита місцевість навколо міста замінована та добре прострілюється.
Усі попередні спроби росіян ліквідувати цей небезпечний виступ, які робилися ще до повномасштабного російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року, закінчувалися невдачею.
Такої артпідготовки я за всю війну не бачив
У будь-якого укріпрайону є вразливі місця. У випадку з Авдіївкою це відносно розтягнуті та менш укріплені порівняно з фронтальним виступом фланги з півдня та півночі. Саме на них і націлилося російське командування під час підготовки нинішньої наступальної операції. Його плани очевидні — ударами з півночі та півдня спробувати взяти в кільце українські війська та під загрозою оточення змусити їх відступити.
Російські війська розпочали наступ на Авдіївку широким фронтом 10 жовтня. Атаки на місто пішли одночасно з кількох напрямків із масованим застосуванням авіації, артилерії та бронетехніки.
“Такої артпідготовки я за всю війну не бачив. Летіло все: авіація, гради, смерчі, сонце. Про стовбурну я мовчу, ПТУРи і міномети не розглядаю, На нулі почалося пекло. Навіть мене приголомшило, — писав у телеграмі російський військовий „Вожак Z“. — Ми давимо, на всіх напрямках, дуже давимо. За уривчастими даними, результат є на деяких ділянках».
Наступні кілька днів «Вожак Z» писав про важкі бої, успіхи і невеликий поступ. На сьомий день інтонації змінились.
«Ну, все, ми вперлися. Рухатися далі не можемо, одразу криють із усього поспіль. Зайняті позиції закидають касетами, мінами, б’ють дронами.
Як і раніше, проблеми з контрбатарейною боротьбою. Хлопці на передку сидять по щілинах, там голови не підняти у буквальному значенні. Урагани, Сонцепєки… Де ви?
Поки що тримаємось на зайнятих, але дуже важко, дуже. Якщо не буде такої ж потужної артпідготовки, як першого дня, ми загруземо там. Я знаю, всі чекають на переможні реляції, але картина трішки, млинець, інша. Без тяжкої арти не вивозимо», — написав очевидець.
За даними МВС України, в Авдіївці залишаються 1400 мирних жителів.
Спочатку здавалося, що плани російського командування на Авдіївському напрямі обмежені. Зрозуміло, що Москві, чиї війська з цього року здебільшого ведуть в Україні оборонні бої, хотілося б перехопити ініціативу. Зрозуміло й те, що активізація на інших ділянках могла б дозволити російській армії знизити тиск на південному фронті, де для неї залишається тривожною.
Але вже ясно, що задум російського Генштабу цим не обмежується. Він перекидає під Авдіївку величезні резерви, знімаючи їх з інших перспективних напрямів, передусім з-під Лимана та Кремінної. Причому робити це він почав не заздалегідь, а вже після початку операції, не привертаючи до уваги увагу української розвідки.
За даними з відкритих джерел, зараз у район Авдіївки стягнуті сили вже трьох російських армій, крім інших, менших підрозділів. Концентрація наступаючих військ там набагато вища, ніж була під Бахмутом, зазначає український військовий експерт Олександр Коваленко.
Він нагадує, що довжина лінії фронту у Бахмута була в межах 50 км, тоді як у Авдіївки — трохи більше 20 км. У цьому чисельність російських військ у Бахмута у різні періоди наступу становила від 20 до 50 тисяч особового складу.
«Концентрація сил у Авдіївки на сьогодні — понад 40 тисяч. Тобто, грубо кажучи, 2 тисячі на кілометр фронту, – пише Коваленко. — У ході наступу на Бахмут було задіяно понад 300 танків. За три тижні наступу на Авдіївку було знищено понад 100 російських танків».
Проблеми із постачанням
Про величезні втрати російських військ, що наступають, під Авдіївкою повідомляє як командування ЗСУ, так і учасники боїв з російської сторони.
«Штурмові загони Шторм-Z на Авдіївському напрямку та південному фланзі Бахмута (за іншими напрямками не в курсі) буквально за кілька днів активних дій сточуються практично під нуль. У середньому рівень безповоротних втрат варіюється в межах ~40-70%, а санітарні втрати, відповідно, становлять близько ~60-30% особового складу», — пише автор телеграм-каналу «Філолог у сірій зоні».
Причинами високих втрат він називає низький рівень підготовки особового складу, відсутність артилерійської підтримки, через що атаки перетворюються на «м’ясні штурми», позбавлення командирів підрозділів на полі бою ініціативи щодо вибору варіантів виконання поставленого бойового завдання, введення штурмових загонів у бій в авральному. режим і труднощі в евакуації поранених.
Однак, незважаючи на втрати, російські частини під Авдіївкою продовжують наступальні дії, нехай повільно, але їм вдається просуватися. Зокрема їм вдалося зайняти терикон біля коксохімічного заводу. Становище обороняючих стає дедалі складнішим.
На відміну від Бахмута, який ЗСУ обороняли до кінця (у результаті російським військам навіть не вдалося його повністю захопити), у підрозділів в Авдіївці гірші справи з логістикою — ділянка, якою йде постачання, поступово звужується, і маршрути постачання можуть опинитися під вогневим контролем.
У період осінньо-зимового бездоріжжя цей фактор може ще більше ускладнити становище оборонної сторони.
Що буде, якщо російські війська візьмуть Авдіївку?
Для України можлива втрата Авдіївки означатиме насамперед іміджевий удар. Нехай її територія і незначна порівняно з тим самим Бахмутом, але Авдіївка всі ці роки мала символічне значення, несла безпосередню загрозу російській владі в Донецьку і відтягувала великі сили.
У разі залишення Авдіївки ЗСУ доведеться зводити нові укріплення на ділянці фронту між Торецьком та Мар’їнкою. І повертати її теж буде непросто.
Росія ж, по-перше, зможе заявити про символічну перемогу, по-друге, довести дієздатність військового керівництва, яке раніше зазнавало жорсткої критики з багатьох сторін — нині покійного Євгена Пригожина і ув’язненого в СІЗО Ігоря Стрєлкова, Z-блогерів та інших російських мілітаристів.
Можливо, що у разі успіху Росії справді вдасться перехопити загальну ініціативу на фронтах, хоча великим мінусом для неї стане сточування в боях за Авдіївку її боєздатних частин, відновити які буде непросто.
Навряд чи взяття Авдіївки призведе до стратегічного прориву, принаймні найближчим часом. Там важко розвинути успіх — швидше можна буде говорити лише про відсунення лінії фронту та зняття прямої загрози Донецьку.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.