Торгові партнери США взяли паузу для оцінки наслідків підвищених країною мит на їх постачання, обмежившись замість негайного введення контрзаходів словесними інтервенціями. А оцінки наслідків для самих Сполучених Штатів вже відображаються в прогнозах. Торгова статистика лютого поки що фіксує стриманий вплив попередніх обмежень на торговельний ландшафт, але повноцінна торговельна війна може мати серйозніші наслідки: у країні помітно зросте інфляція та сповільниться економічне зростання. Це поставить ФРС перед дилемою: посилювати ДКП для стримування інфляції чи пом’якшувати задля підтримки економіки, фактично відклавши досягнення інфляційних цілей. Ослаблення долара може згладити частину наслідків для бізнесу та споживачів США та забезпечити відносно комфортний «перехідний період», але успіх протекціонізму не гарантований і залежить від балансу зниження конкуренції та зростання випуску в економіці, що «закрилася» від світу.
Підвищення мит на імпорт зі 185 країн, оголошене 2 квітня президентом США Дональдом Трампом, поки що не призвело до запровадження порівняльних зустрічних обмежень з боку ключових торгових партнерів країни. Держави обмежилися заявами про неприпустимість протекціонізму та свою готовність запроваджувати контрзаходи «за потреби».
Необхідність ця, очевидно, визначиться на горизонті найближчих тижнів — залежно від успішності переговорів окремих країн із американською стороною.
Особливо чутливими для США можуть виявитися контрзаходи з боку Китаю, ЄС, Японії та Південної Кореї (ключових постачальників США; до них також входять Мексика та Канада, але для них за згодою про вільну торгівлю передбачено окремий тарифний режим). «Занепокоєння» без конкретних дій продемонстрували і у СОТ, зазначивши, що через дії США світова торгівля товарами за підсумками року скоротиться на 1%. Стриманою виявилася і реакція міжнародних ринків: обвал на них стався, але не був катастрофічним.
Вони, швидше за все, змінюватися не будуть – це усталена думка, союз в цілому підвищення тарифів зачепило несуттєво, для більшості країн буде діяти мито в 10%, що в нових реаліях.
Водночас Росія, на яку мита США не впливають за відсутності торгівлі через санкції, запроваджені Вашингтоном через військову операцію в Україні, сама по собі «має достатню свободу щодо введення односторонніх обмежувальних заходів, що нерідко й відбувалося після 2022 року», говорить він.
Де-факто, якщо РФ виявиться зачепленим підвищенням мит іншими країнами у відповідь на підвищення ввізних тарифів США, у неї збережеться можливість реагувати на них відповідно.
Окремим сюжетом у цій сфері є, однак, ризик перетікання на ринки ЄАЕС «не поставлених у США» азіатських товарів — наприклад, із КНР чи В’єтнаму, з яким ЄАЕС діє режим зони вільної торгівлі. При цьому можлива інтрига: так, в’єтнамські поставки взуття та продукції легкої промисловості на ринок союзу регулюються «тригерними» (залежать від обсягу ввезення за період) митами (підвищуються в наступному періоді при перевищенні порога), і В’єтнам домагається підвищення порогів. Проте ці «тригери» запроваджено для захисту ринку союзу — і зокрема Киргизії, яка реалізує власні інвестпроекти у текстильній та взуттєвій галузі: де-факто при зростанні пропозиції з боку В’єтнаму перед ЄАЕС постане непростий вибір щодо ребалансування цієї схеми.
Великий інтерес, втім, становить зміну вектора взаємодії США із СОТ: при створенні організації в ній було закладено два принципи — грубо кажучи, “торговці нації не воюють” та “США надають торговим партнерам доступ до свого ринку в обмін на згоду з їхньою політикою”. І навіть з урахуванням того, що останні десятиліття при приєднанні до організації нових країн їм доводилося відкривати свої ринки для товарів СОТ сильніше, ніж початковим західним членам організації, нинішні тарифні ініціативи США показують, що підхід “ринок в обмін на лояльність” обходиться їм надто дорого.
Більшість оцінок, що звучали, ініціатив США з боку торгових партнерів емоційні і спираються швидше на враження від виступу американського президента і оприлюднених цифр, ніж на очікувані наслідки обмежень (збитки поки не підраховані). Менш торкнулися емоціями прогнози, сфокусовані на наслідках введених обмежень для самих США. Так, у Barcl
ays чекають розгону інфляції до 4% у найближчі місяці (ті самі оцінки у Peterson Institute for International Economics), спаду промвиробництва до кінця року та зростання рівня безробіття до 4,6% (зараз — 4,1%).
У Capital Economics і інвестбанках бачать зростання ризику рецесії – в тому числі через помітне стиснення внутрішнього попиту. Більше витрат на себе, компенсуючи втрати за рахунок попиту на інші товари. — зокрема через мита на автозапчастини зростуть ціни сервісу та страховки.
Потенційні ризики для бізнесу через подорожчання імпорту вже відображалися в індикаторах ділової активності, які тепер ризикують сповзти до багаторічних мінімумів.
Як нагадують у Cato Institute, рівень анонсованих Дональдом Трампом мит можна порівняти з їх розміром після підписання в 1930 році закону про митні тарифи Смута—Хоулі: тоді торговельна війна посилила Велику депресію в США.
Втім, дещо розбавити песимізм оцінок може бути опублікована лютнева статистика зовнішньої торгівлі США — вона показує стриманий вплив тарифних обмежень, запроваджених Дональдом Трампом раніше, на динаміку поставок.
Дефіцит зовнішньоторговельного балансу США зменшився за місяць на 6,1%, до $122,7 млрд, за рахунок зростання експорту на $8 млрд, до рекордних $278,5 млрд. Імпорт же вирівняний з січневим, скоротившись менш ніж на $100 млн, до $401,1 млрд. очікувалося: до $38,7 млрд з $40 млрд у січні і зіставимо з обсягами постачань до приходу до влади пана Трампа. скорочення торговельного дефіциту.
Ризики розгону інфляції і уповільнення економічного зростання можуть поставити перед новою дилемою і американський грошовий регулятор. Проте вірогіднішим виглядає сценарій, за якого грошово-кредитна політика не посилюватиметься, а пом’якшуватиметься.
Зазначимо, терміни «перехідного періоду», який у Білому домі вважають вимушеним етапом перед зростанням промислового виробництва та активним імпортозаміщенням, поки що непередбачуваний і весь спектр проблем, якими може обернутися протекціоністська політика. Відхід з ринку частини зарубіжних виробників означає зниження конкуренції, що довгостроково веде до втрати зовнішніх ринків.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.