Ще донедавна ім’я Наталії Максименко асоціювалося з владою, впливом і кар’єрним злетом. Як заступниця керівника Запорізької обласної прокуратури, вона мала доступ до найчутливіших справ, приймала рішення, що впливали на долі людей. Але все змінилося у вересні 2024 року.
23 вересня — день, який став переломним. Саме тоді правоохоронці затримали Максименко «на гарячому» — під час передачі 40 тисяч доларів США. За ці гроші вона, як стверджують слідчі, пообіцяла змінити підслідність у кримінальному провадженні, зняти арешт з майна і гарантувати, що особу не буде притягнуто до відповідальності.
Наступного дня їй оголосили підозру. А вже 26 вересня Вищий антикорупційний суд обрав запобіжний захід — тримання під вартою з альтернативою застави у 8 мільйонів гривень. Заставу внесли, і Максименко вийшла на свободу. Але її кар’єра в прокуратурі була фактично завершена — вона була відсторонена від посади.
🎖️ Спроба повернення через армію
У травні 2025 року з’являється новина, яка викликає хвилю обговорень: Максименко мобілізована до Збройних сил України. Вона потрапляє до 422-го окремого батальйону безпілотних систем. Цей крок багато хто сприймає як спробу уникнути відповідальності — адже військовослужбовців складніше притягнути до суду.
16 травня ВАКС залишає без розгляду клопотання про продовження її відсторонення. Але після суспільного резонансу командир частини скасовує наказ про мобілізацію, посилаючись на порушення процедури. Максименко остаточно звільняють з органів прокуратури.
⚖️ Фінал — суд
15 липня 2025 року прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури скеровує до суду обвинувальний акт. Максименко обвинувачують за ч. 4 ст. 368 КК України — одержання неправомірної вигоди службовою особою, поєднане з вимаганням, в особливо великому розмірі.
Їй загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Ця історія — не просто про хабар. Це про те, як влада може стати спокусою, а спроба уникнути відповідальності — ще більшим падінням. І про те, що навіть у найвищих кабінетах закон має силу.