52 роки тому, 19 вересня 1973 року, на залізничній станції Козятин-2 Вінницької області сталася одна з найстрашніших аварій радянської доби. Електропоїзд, що прямував у напрямку Бердичева, зіткнувся лоб у лоб із вантажним потягом.
За офіційними даними, загинуло 19 осіб, серед них – локомотивна бригада вантажного складу. Проте очевидці стверджують, що реальна кількість жертв була більшою, адже багато постраждалих помирали вже у лікарнях. Ті дні увійшли в пам’ять залізничників і місцевих жителів як «Чорний вересень».
Як сталося зіткнення
Вранці 19 вересня вантажний потяг під керуванням машиніста Пилявця та його помічника Заремби рушив зі станції Козятин-2. У той самий час на ділянці з’явився електропоїзд з депо Фастів-1. Чергова по станції намагалася зупинити вантажний склад і пропустити електричку, однак машиністи не відповіли на радіозв’язок.
Попри перекритий світлофор, вантажний потяг продовжив рух і стався лобовий удар із пасажирським складом. Сумарна швидкість зіткнення сягала близько 100 км/год. Перші вагони електрички були розчавлені, десятки людей опинилися під тоннами металу.
Три причини трагедії
За висновками комісії Міністерства шляхів сполучення СРСР, катастрофія стала наслідком трьох чинників:
- Відсутність кодування маршруту на світлофорах.
- Помилка чергової, яка перекрила вихідний сигнал без підтвердження від локомотивної бригади.
- Неуважність машиністів, які сприйняли зелений сигнал як дозвіл на рух.
Після аварії було звільнено низку керівників локомотивного депо, посилено інструктажі та введено позачергові іспити для молодих машиністів.
Свідчення очевидців
Жінка на ім’я Катерина, яка того дня втратила чоловіка, згадувала:
«Мій чоловік їхав у першому вагоні. Від удару вагон стиснуло, людей притисло металом. Я впізнала його лише за одягом…»
Пасажир Микола Федорук, який вижив, розповів, як вибирався з-під уламків:
«Деякі люди просили допомогти їм, і це були їхні останні слова. Ми витягали всіх, кого могли, але не всіх вдалося врятувати».
Серед жахливих картин трагедії була й дивовижна історія порятунку: у зім’ятому вагоні знайшли живим немовля. Малюк вижив завдяки дивному «острівцю» з непошкодженим сидінням.
Пам’ять і наслідки
21 вересня 1973 року в Козятині ховали одразу 15 загиблих, ще десятки залишилися інвалідами. Точну кількість постраждалих назвати важко, адже інформацію в ті часи часто замовчували.
За офіційними даними, жертвами аварії стали 19 людей. Водночас серед залізничників та місцевих мешканців існує версія, що загиблих було значно більше.
Сьогодні трагедія на станції Козятин-2 залишається однією з найбільш кривавих залізничних катастроф 70-х років ХХ століття.
Раніше повідомлялося про Залізничну катастрофу в Індії – кількість загиблих зросла до 288.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.