У західних столицях дедалі частіше звучить думка: перемога України не обов’язково потребує масштабного нарощення озброєнь чи прямої конфронтації НАТО з Росією. Натомість стратегічне поєднання військової підтримки, цілеспрямованих санкцій і дипломатичного тиску може радикально змінити хід війни без ризику ескалації. Саме про це пише у колонці для Washington Post Рон Вахід, керівник Magellan Investment Holdings та голова ради директорів аналітичної фірми Arcanum.
“Україні не потрібні всі передові системи. Їй потрібна підтримка, що має вирішальне стратегічне значення”
На думку Вахіда, ключ до ефективної допомоги — не в безкінечній гонитві за новими системами озброєння, а в грамотному підборі тих інструментів, які змінюють баланс сил на полі бою. Він наголошує: раціонально сформована комбінація зброї, точкових економічних заходів та дипломатичних ініціатив здатна суттєво посилити позиції Києва, не провокуючи Москву на нову хвилю ескалації.
Особливої ваги, за його словами, набувають вторинні санкції, які позбавляють іноземні компанії інтересу купувати російську нафту. Вони не втягуватимуть Захід у пряме протистояння, але поступово послаблять фінансову основу Кремля.
Баланс сили та пропозицій для виходу з війни
Вахід підкреслює: надмірний тиск також небезпечний, адже може підштовхнути сторони до небажаних ескалаційних кроків. Тому підтримка України має поєднуватися з реалістичними дипломатичними пропозиціями для Москви.
Одним із можливих рішень він називає створення делегованої адміністрації на окупованій частині Донбасу, яка залишалася б у складі України, але мала широку автономію, власне управління та міжнародний захист. Миротворчі сили могли б виступити гарантом безпеки — і водночас запобігти заморожуванню конфлікту.
Довгострокова стратегія: роль США та реформи в Україні
Вахід наголошує: без США жоден майбутній мир не буде стабільним. Водночас тривала економічна підтримка потребує від Києва структурних реформ. Американські компанії часто стикаються з непрозорими правилами та привілеями, які ускладнюють роботу в Україні.
Щоб отримати стійку підтримку Вашингтона, держава має продовжити реформи та робити економіку відкритішою.
Foreign Policy: Путіна не зупинять поступки
На противагу Washington Post, видання Foreign Policy пише, що скільки б зброї чи техніки не отримала Україна, Кремль не відмовиться від ідеї знищити українську державність.
Публікація наголошує: не існує “порогу”, після якого Путін зупиниться. Його мотивації базуються на ідеологічній одержимості, історичних міфах і прагненні увійти в історію “збирачем земель”.
Саме тому Захід, на думку FP, має припинити пошуки компромісів із Путіним та повернутися до класичного принципу стримування, сформульованого Джорджем Кеннаном.
Принцип стримування як відповідь
Foreign Policy пропонує:
- визнати незмінну ворожість путінської Росії;
- підвищити внутрішню та зовнішню ціну війни для Кремля;
- застосувати конфіскацію російських активів та вторинні санкції проти партнерів РФ;
- послаблювати проросійські режими у регіоні — від Білорусі до Придністров’я;
- підтримувати проєвропейські сили, зокрема у Молдові;
- стимулювати внутрішній тиск у самій Росії, адже саме такі процеси історично руйнували імперські режими.
У підсумку обидва підходи — і Washington Post, і Foreign Policy — визнають: майбутнє воєнної та політичної динаміки залежатиме не лише від кількості зброї, а від здатності Заходу діяти стратегічно, комбінувати інструменти та не піддаватися ілюзії, що Путіна можна переконати.
