Рішення влади Запорізької області щодо будівництва підземної школи у Комишувасі викликало чимало запитань у громади. На реалізацію проєкту було витрачено понад 100 млн грн бюджетних коштів. Водночас нині з селища масово евакуюються люди через безпекову ситуацію. Чи було це рішення стратегічно виправданим?
Безпека чи символізм?
Підземні школи в умовах війни позиціонуються як спосіб гарантувати дітям доступ до очного навчання навіть під час обстрілів. На перший погляд, ідея виглядає логічною: створити укриття, яке водночас виконує освітню функцію.
Проте в конкретному випадку Комишувахи ситуація виглядає суперечливо. Якщо населений пункт перебуває під постійною загрозою атак і люди змушені виїжджати, постає питання — чи є сенс інвестувати десятки мільйонів у стаціонарний об’єкт, коли сама громада фактично скорочується?
Економічна доцільність
Понад 100 млн грн — це значна сума для прифронтового регіону. За ці кошти можна було б:
- профінансувати евакуаційні програми та компенсації для родин;
- підтримати релокацію бізнесу;
- інвестувати у мобільні або дистанційні освітні рішення;
- посилити критичну інфраструктуру.
Коли з селища масово виїжджають мешканці, ризик недозавантаження школи стає очевидним. Виникає небезпека, що об’єкт може перетворитися на дорогий символ замість реального інструмента допомоги громаді.
Проблема стратегічного планування
Головне питання — прогнозування. Якщо влада знала або могла передбачити подальше загострення безпекової ситуації, чи було виправдано вкладати ресурси саме в капітальне будівництво?
В умовах війни стратегія розвитку має бути максимально гнучкою. Інвестиції у стаціонарні об’єкти в зоні ризику повинні базуватися на чітких демографічних і безпекових прогнозах.
Потреба в публічному звіті
Громада має право знати:
- скільки дітей реально планувалося навчати у цій школі;
- які альтернативні варіанти розглядалися;
- чи проводився аналіз доцільності витрат;
- які подальші плани щодо використання об’єкта, якщо евакуація триватиме.
Прозорість і відкритість у таких питаннях є критично важливими для довіри до влади.
Висновок
Будівництво підземної школи саме по собі не є безглуздою ідеєю — в умовах війни безпека дітей має пріоритет. Проте будь-яке рішення повинно враховувати реальний стан громади.
Якщо Комишуваха стрімко втрачає населення, а люди змушені евакуюватися, витрати понад 100 млн грн виглядають щонайменше суперечливими. У воєнний час кожна гривня має працювати максимально ефективно — особливо в регіонах, які перебувають під постійною загрозою.
