Вчені Школи біомедичної інженерії та візуалізації у співпраці з науковцями з Університету науки та технологій короля Абдалли та Каролінського інституту спростували молекулярну «теорію всього». Дослідження були опубліковані в журналах npj Systems Biology та PLoS Complex Systems, а також на сервері препринтів arXiv.
Теорія складання, запропонована у 2017 році, пояснює молекулярну складність, природний відбір та еволюцію тим, що складні об’єкти виникають внаслідок об’єднання безлічі більш простих об’єктів. Передбачалося, що може пояснити існування як біологічних об’єктів, але й часу, матерії, розширення Всесвіту і навіть космічну інфляцію. Незважаючи на те, що вчені спочатку поставилися до теорії скептично, засоби масової інформації розповідали про неї, як про нову та передову ідею.
У новій роботі вчені показали, що насправді теорія складання не є новим підходом і є помилковою. Вона вводить індекс складання — міру складності, що використовується для розрізнення біологічної та небіологічної матерії. Передбачається, що об’єкти з високим індексом складання «дуже малоймовірно утворюються абіотично», що є помилковим твердженням, оскільки відомо про існування складних кристалів, що утворюються внаслідок хімічних реакцій, не пов’язаних із життям.
Було показано, що для виявлення ступеня складності об’єктів індекс складання працює приблизно на одному рівні з традиційними статистичними алгоритмами та методами стиснення даних. Так, ZIP та методи кодування зображень дають результати, ідентичні тим, що передбачаються теорією збирання. Це ставить під сумнів оригінальність методології, запропонованої авторами теорії збирання.
У другій статті група вчених довела математичну еквівалентність теорії складання та ентропії Шеннона, що робить її просто реалізацією вже існуючих алгоритмічних підходів. Це підкреслює, що теорія складання не додає нової інформації про молекулярну складність, але лише повторює давно відомі методи.
Крім того, дослідники вказали на хибність використання одновимірних індексів для оцінки складності живих систем. Наприклад, геноми деяких рослин значно довші за геноми людини, що, за теорією складання, робить їх «складнішими». Проте дослідники вважають, що складність життя визначається взаємодією з довкіллям, а чи не кількістю генів.
Таким чином, автори приходять до висновку, що теорія складання молекулярної складності не є революційним науковим проривом і спирається на вже відомі та перевірені методи стиснення даних та статистичні алгоритми.
