Станом на кінець березня 2026 року Україна демонструє нетипові темпи відвантаження зернових на зовнішні ринки. За даними Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), за дев’ять місяців поточного маркетингового року було експортовано лише 9,7 млн тонн пшениці. Цей показник становить близько 55% від загального експортного потенціалу країни, що на чверть нижче за результати аналогічного періоду минулого року.
Ситуація на ринку ускладнюється кількома факторами. По-перше, Європейський Союз завдяки власному рекордному врожаю у 144 млн тонн майже повністю закрив внутрішні потреби, що змусило українських трейдерів терміново переорієнтовуватися на ринки Африки. По-друге, логістичні обмеження та пошкодження портової інфраструктури не дозволяють наростити темпи відвантажень до необхідних 2,4 млн тонн на місяць. Наразі середньомісячний експорт тримається на позначці 600 тис. тонн.
Аналітики розглядають три ймовірні сценарії розвитку подій:
-
Песимістичний: збереження низьких темпів експорту призведе до накопичення рекордних 7 млн тонн перехідних залишків. Це створить критичний тиск на внутрішні ціни та спричинить дефіцит елеваторних потужностей під час збору нового врожаю в липні 2026 року.
-
Світовий вплив: війна на Близькому Сході та здорожчання палива можуть спровокувати стрибок світових цін. Це частково компенсує втрати аграріїв від надлишкових запасів. До речі, у портах Чорного моря ціна на продовольчу пшеницю вже зросла на 6 дол./т.
-
Оптимістичний: пришвидшення відвантажень до 5,4 млн тонн (сукупно пшениці та кукурудзи) щомісяця. Проте реалізація цього плану є надскладним завданням через стан морської логістики.
В умовах зростання собівартості виробництва великі залишки зерна можуть стати для фермерів інструментом хеджування ризиків. Водночас ситуація в самому Ірані залишається критичною: через війну зі США та Ізраїлем там масово закриваються хлібопекарні, що підкреслює глобальну важливість українського зерна для продовольчої безпеки світу.
Раніше повідомлялося, що Туреччина може обмежити імпорт пшениці.
