Ще в Давній Греції лікарі пояснювали здоров’я та характер людини балансом так званих «чотирьох рідин» організму – крові, слизу, жовтої та чорної жовчі. Згідно з теорією Гіппократа та пізнішими працями Галена, перевага однієї з цих субстанцій формувала певний темперамент: холеричний, флегматичний, сангвінічний чи меланхолійний.
📌 Чотири темпераменти за Гіппократом:
-
Холерики (жовта жовч): запальні, різкі, схильні до конфліктів.
-
Меланхоліки (чорна жовч): похмурі, замкнені, схильні до смутку.
-
Флегматики (слиз): спокійні, повільні, врівноважені.
-
Сангвініки (кров): життєрадісні, рухливі, енергійні.
У середньовіччі ця теорія пояснювала майже все: від хвороб і настрою до людської долі. Лікарі призначали дієту чи процедури, орієнтуючись на «провідний гумор» пацієнта. Наприклад, упертість і запальність пов’язували з надлишком жовчі, яку намагалися «збалансувати» холодною дієтою.
Хоча з розвитком медицини в XVII столітті концепція гуморів поступово втратила наукове значення, її вплив відчутний і сьогодні. У ХХ столітті психолог Ганс Айзенк розробив свою модель особистості, де поєднання екстраверсії та нейротизму дивовижно перегукувалося з античними темпераментами. А сучасна «Велика п’ятірка» (Big Five) у психології все ще містить відлуння стародавніх класифікацій.
Попри те, що сучасна наука не ділить людей на жорсткі типи, бажання «класифікувати» характери не зникло. Тести особистості, гороскопи чи навіть популярні психологічні вікторини у соцмережах — прямі спадкоємці цієї традиції.
Схоже, що поділ на холериків, сангвініків, флегматиків і меланхоліків, започаткований ще у Давній Греції, з нами надовго — адже він досі допомагає шукати прості відповіді на складні питання про людську природу.
Раніше Сексолог назвав ознаки закоханої людини.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.