Чемпіонат Європи з футболу в Німеччині відкрився матчем, у якому господарі турніру дуже легко розбили у Мюнхені своїх суперників у групі A шотландців. Тим ще здається пощастило програти з рахунком 1:5.
Вважається, що матчі відкриття великих турнірів для їхніх господарів — завжди страшне випробування: тиск, відповідальність, нерви і таке інше. Але матч мюнхенський стереотипним уявленням зовсім не відповідав. Спостерігаючи за ним, багатьом з тих, хто переживає за збірну Німеччини, хотілося напевно кричати на все горло від щастя, змішаного зі здивуванням: і ми ще сумнівалися в її можливостях, у тому, що торішні муки з колишнім тренером Гансі Фліком, його заміна на Юліана Нагельсманна, такого молодого, виллються у щось грандіозне?! Та ось воно, прямо перед нами!
Це просто ідеальна команда — всі рухаються, всі один одного розуміють, кожен органічний у своєму амплуа. Ми саме таких — через усе поле, від брівки до брівки — передач чекали від Тоні Кроса, коли він раптом оголосив, що перед завершенням кар’єри повертається до національної команди. А як м’яко цей пас прийняв Йозуа Кімміх, як швидко визначив, куди треба переадресувати м’яч! І як чітко їм розпорядився Флоріан Вірц, який опинився раптом у центрі штрафного майданчика, там, де, якщо сліпо вірити розстановці, скоріше має бути Кай Хаверц! Але в цьому й задум Нагельсманна — щоб атака була ртутною, аморфною у сенсі слова. Щоб у суперників паморочилося в голові від переміщень.
І що за усмішка у Вірца після його удару, який воротар Ангус Ганн, хоч і зачепив, але відбити не зміг! Та він кайфує від цієї гри – у 21 рік, на найважливішому турнірі!
І всі німецькі футболісти, зважаючи на все, кайфують — просто ті, хто старші, стримують себе.
А другий гол ще гарніший. Тепер чарівний пас уже не від Тоні Кроса, а від Ілкая Гюндогана — пас, що по діагоналі розрізає на дві половинки начебто напхану гравцями штрафний, перш ніж дістатися до Кай Хаверца. А Хаверц, само холоднокровність, не поквапився, встиг оцінити обстановку і замість того, щоб перти буром, скинув м’яч назад — на Джамала Мусіалу. І Мусіала, розумниця, своїм лаконічним дриблінгом розібрався з Каллумом Макгрегором, як зі школярем, щоб пальнути під поперечину. Ну що за гра!
Читайте також: Евро-2024 по футболу: где смотреть матчи в Украине
Деяким із цих п’яних радістю людей можна, щоправда, було порадити, коли після м’яча Джамали Мусіали в середині першого тайму все трохи заспокоїлося, звірити свої відчуття із суворою правдою футбольного життя. Так, а кого шотландці взагалі останніми місяцями обігравали? Голландці та французи рознесли їх у тріски — ну, це гаразд. А, наприклад, грузини? Нічиє. А норвежці? Теж нічия. А фіни? Теж. А північноірландці? Поразка. О, є одна перемога, хай непроста. Але, вибачте, за Гібралтар грають любителі, так? І відгуки про шотландський футбол так собі: активний, але примітивний — у найкращих (чи, вірніше, у гірших) місцевих традиціях, такий, що в ньому, як у пекучій кислоті, розчиняються рідкісні індивідуальні таланти — Енді Робертсона, Джона Макгінна, Скотта Мактомінея . Але хто такий чудовий вечір захоче копатися в цих дрібницях, спускатися з небес на землю? Цього вечора хочеться парити в хмарах, хоч вони частково зіткані з ілюзій, насолоджуватися футболом, який не обіцяє фавориту нічого поганого.
Великий рахунок збірна Німеччини зробила перед перервою.
Вона вже одного разу ледве не заробила пенальті, але, з’ясувалося, що в тому епізоді Райан Крісті врізався в Мусіалу, що знову пустився в обведення, біля лінії штрафного майданчика, а не за нею. Тож для шотландців обійшлося штрафним. А зараз одинадцятиметровий був надто очевидним — принаймні після перегляду моменту на відео. Ангус Ганн врятував шотландців, відбивши удар Ілкая Гюндогана головою з півдюжини метрів. Далі були спроби добивання, і заключну зірвав Райан Портеус, виносячи м’яч, що встромився, як кікбоксер, шпильками бутс у гомілку Гюндогана. Покарання від арбітра Клемана Тюрпена виявилося подвійним — у пакеті з реалізованим Каєм Хаверцем пенальті йшла червона картка для невдахи Портеуса.
У таких ситуаціях прийнято говорити, що ці біди остаточно погрожували чиїсь надії на щасливий результат. Однак, строго кажучи, шотландські надії були погроблені набагато раніше.
У другому таймі Юліан Нагельсманн із задоволенням освіжав склад — здається, у тому числі для того, щоб Хаверц, Вірц, Мусіала, які йшли на лаву, могли послухати такі гучні овації на свою адресу, які їм, мабуть, чути ще ніколи не доводилося. Жодна із семи десяток тисяч ковток себе не щадила. Втім, і ті, що виходять з лави, були непогані, показуючи, що в разі чого і на них можна покластися.
Наприклад, Ніклас Фюллькруг загнав м’яч у сітку з якоюсь божевільною силою. Техніка її виміряла – 111 кілометрів на годину, і ця цифра точно запам’ятається.
Про живу легенду «Баварії» Томаса Мюллера, Фюллькруг міг перетворитися і на автора першого дубля чемпіонату. Не перетворився через крихітний офсайд.
У матчі були ще голи, знову — німецькі, але п’ятий — у свої ворота. Збірна Шотландії подала стандарт, а м’яч після рикошетів встромився в голову Антоніо Рюдігера і від неї влетів у сітку. Іншого дня Рюдігер, мабуть, моторошно переживав би з цього приводу. У п’ятницю, швидше за все, хіба що вразився б тому, як бурхливо шотландський сектор святкує чужий конфуз.
Шостий німець Емре Джан забив уже у правильні ворота. І вже шотландці, не виключено, дивувалися: йде компенсований час, противник повалений, на лопатках, а їм усе мало.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.