Україна отримає від Заходу американські винищувачі четвертого покоління F-16 Поки що про готовність передати літаки заявили Данія та Нідерланди. Проте використати винищувачі для бойових вильотів Україна зможе не раніше 2024 року. Перед цим українським пілотам належить пройти навчання, а Європа має налагодити їхнє обслуговування. Як поява F-16 у небі змінить ситуацію на фронті?
«Ми з Марком Рютте домовилися про кількість F-16, які будуть надані Україні після тренування наших пілотів та інженерів. 42 літаки. І це лише початок. Дякую, Нідерланди», – заявив президент України Володимир Зеленський після зустрічі з прем’єр-міністром Нідерландів.
Міністр оборони Нідерландів Кайса Оллонгрен пізніше уточнила, що частину винищувачів залишать для навчання українських пілотів, а решта піде до ЗСУ. Слідом про готовність передати винищувачі заявила Данія – датський прем’єр-міністр Метте Фредеріксен сказав, що до відправлення готуються 19 літаків. Планується, що перші шість Україна отримає під Новий рік, ще вісім — 2024 року, а решта — 2025-го.
“Ми передаємо зброю за умови, що вона використовується для витіснення ворога з України. І нічого більше. Такі умови, чи то танки, винищувачі чи щось ще”, – заявив Якоб Еллеманн-Єнсен, міністр оборони Данії.
Однак для їх отримання потрібно виконати низку умов. По-перше, навчити пілотів і, за словами міністра оборони Олексія Резнікова, на це піде до шести місяців. Втім, є й інша оцінка. За даними The Washington Post, перший етап навчання пройшли лише шість українських пілотів, а весь цикл триватиме до середини 2024 року. Справа в тому, що перед шестимісячним навчанням пілотам потрібно пройти чотиримісячний мовний курс. До того ж у країні мають збудувати інфраструктуру для експлуатації та обслуговування F-16.
Близько 60 F-16 за оцінками, може отримати Україна
Чим уславився F-16
Розмови про можливу передачу Україні F-16 розпочалися ще на початку 2023 року. Так, наприкінці січня офіційний представник Повітряних сил (ЗС) України Юрій Гнат назвав винищувач F-16 ймовірним кандидатом на переозброєння бойового авіапарку країни. F-16 Fighting Falcon («Бойовий сокіл» — прим. «Ленти.ру») — американський багатофункціональний винищувач четвертого покоління, який уперше піднявся у повітря 1974 року. Вибір Україною саме цієї машини пояснюється простим фактом: F-16 – найпоширеніший бойовий літак у світі.
Загальна кількість машин, що стоять на озброєнні у 25 країн, перевищує чотири з половиною тисячі. На винищувачах F-16 служать льотчики 13 держав-членів НАТО: США, Канади, Норвегії, Нідерландів, Бельгії, Данії, Хорватії, Туреччини, Румунії, Німеччини, Греції, Португалії та Польщі.
Заходу простіше переозброїти українські ЗС саме на F-16, ніж на інший винищувач альянсу, через загальну кількість цих машин, їхню відносну простоту, доступність запчастин та кваліфікованих кадрів до них, а також досвід адаптації американського винищувача до країнової специфіки різних держав. Не дивно, що деякі країни НАТО вже почали розглядати питання про постачання винищувачів Києву.
Невибагливість F-16 була закладена в машину з моменту її розробки. На початку 1970-х років тоді ще новому перспективному винищувачу США наказувалося бути маневреним, недорогим у виготовленні та простим в обслуговуванні, чого й досягла компанія General Dynamics.
При цьому, незважаючи на відносну простоту, F-16 став першим у світі винищувачем з електродистанційною системою управління (ЕДСУ). Іншими словами, саме на F-16 вперше поставили сучасний бортовий комп’ютер, який став посередником між льотчиком і машиною.
Таке рішення продиктовано головною особливістю винищувача — зменшеною статистичною стійкістю. Через це F-16 набагато складніше тримати курс, ніж його суперникам, чому і знадобилося втручання бортового комп’ютера, щоб полегшити управління льотчику.
Відносно низька стійкість американського винищувача в той же час дозволяла і швидше йти в маневр, тоді як його візаві, що стоїть на озброєнні потенційного супротивника США на момент розробки F-16, потрібно спочатку подолати стан спокою. А перевага в маневрі і була потрібна американським військово-повітряним силам (ВПС) на момент прийняття «Бойового сокола» на озброєння.
В даний час, згідно з публікацією The Military Balance 2022 Міжнародного інституту стратегічних досліджень, найпоширенішими модифікаціями серед країн Північноатлантичного альянсу є F-16C, F-16AM та F-16BM
. Де C позначає цифрове виконання ЕРС, А – аналогове, В – двомісний варіант літака, а М – ліцензійне складання машини в Європі.
Крім іншої електроніки винищувач має імпульсний радіолокатор, що дозволяє виявляти цілі на відстані до 37 кілометрів у нижній півсфері і до 46 кілометрів – у верхній. Також на машині стоїть цифрова мережа Link 16, яка отримує дані про цілі та тактичну обстановку від усіх родів військ.
Озброєння F-16, прозваного серед американських льотчиків Viper (гадюка), представлене однією шестиствольною гарматою M61 Vulcan калібром 20 міліметрів, скорострільністю 6000 пострілів за хвилину і боєзапасом 511 снарядів. Крім того, винищувач оснащений дев’ятьма підвісами, на які можна встановити додаткові паливні баки, керовані ракети класу «повітря-повітря» Sidewinder з активним наведенням («вистрілив і забув»), тактичні керовані ракети класу «повітря-поверхня» Maverick, керовані та некеровані авіаційні бомби. Скидання останніх спрощує балістичний обчислювач.
Таким чином, американська машина постає швидше як винищувач-бомбардувальник. І саме у цій суміжній ролі F-16 пройшов своє бойове хрещення під час війни у Лівані на початку 1980-х років.
У яких конфліктах застосовано F-16?
У квітні 1981 року F-16A ВПС Ізраїлю збив сирійський вертоліт Мі-8ТС у небі над Ліваном – ця подія стала першою повітряною перемогою машини. А вже у липні того ж року «Бойовий сокіл» зміг вразити застарілий МіГ-21 Сирії. Так літак став винищувачем. У червні 1982 року під час операції «Кротовий крикет 19» хвиля ізраїльських F-16 успішно знищила батареї сирійських зенітно-ракетних комплексів (ЗРК). На озброєнні сирійських батарей стояли застарілі радянські системи С-75, “Печора” та “Куб”. Так літак став бомбардувальником.
У відповідь на знищення своїх батарей сирійці підняли у повітря МіГ-21, МіГ-23 та Су-22М, об’єднані з метою завдання удару по ізраїльським командним пунктам. І хоча арабським пілотам на застарілих радянських літаках вдалося прорватися і навіть завдати ефективних ударів, їхні втрати виявилися катастрофічними. Передові ізраїльські F-16, які зустріли сирійську авіацію, несли ракети Sparrow, що дозволяють вразити сирійські літаки, не входячи в радіус виявлення останніх. А підвищена маневреність американського винищувача, комп’ютеризована система управління вогнем та ракети Sidewinder дали ізраїльтянам перевагу у ближньому бою.
За час конфлікту Ізраїль за умов переваги у розвідці втратив шість передових F-16. При цьому втрати, завдані Сирії за його допомогою, виявилися в рази більшими. Дамаск втратив 37 МіГ-21, 24 МіГ-23 і семи Су-22, 43 їх були збиті льотчиками на F-16 згідно з даними російського дослідника В.Є. Ільїна. Так завершилося бойове хрещення нового літака.
Далі була війна в Перській затоці, де «Гадюки» виступали швидше в ролі штурмовиків. У ході бойових дій коаліція, очолювана США, безповоротно втратила 14 F-16, шість із яких — внаслідок роботи ЗРК, один був уражений ракетою з іракського МіГ-23, а сім літаків, тобто половина від усіх втрат у ході конфлікту. остаточно втратили боєздатність з технічних причин.
Наступним бойовим застосуванням F-16, що найбільш запам’ятовується, став конфлікт у Югославії. З 1994 по 1999 винищувачі американського виробництва змогли збити п’ять сербських МіГ-29. Самі ж сили коаліції втратили лише один F-16. Його знищив радянський ЗРК 1960-х.
F-16 перебуває на озброєнні 25 країн світу
Далі була громадянська війна в Сирії, де найактивніше F-16 застосовувалися Ізраїлем і Туреччиною. Їхні літаки успішно завдавали ударів по об’єктах на території Арабської Республіки і збивали ті самі застарілі радянські машини. Проте кількість повітряних перемог на сирійському театрі бойових дій для F-16 залишається досить скромною. Слід зазначити, що саме з турецького F-16 було збито російського Су-24 у 2015 році в небі над Сирією. Але перший серйозний виклик F-16 було кинуто не Близькому Сході.
27 лютого 2019 року назустріч пакистанським винищувачам рухалися дві ланки індійських літаків загальною кількістю у вісім машин. Днем раніше ВПС Індії відбомбилися по об’єкту на території сусідньої республіки, в Ісламабаді вирішили взяти реванш. Вдарити по Індії мали 16 реактивних винищувачів, половина з них – F-16. У Делі відправили на перехоплення групу своїх винищувачів, що поступається за чисельністю, серед яких виявилося два МіГ-21УПГ і чотири Су-30МКІ. Тут, у небі над Індією, модернізований F-16 вперше зіткнувся з рівним супротивником – російською машиною. Незважаючи на чисельну перевагу F-16, вони не змогли досягти вирішальної перемоги над індійськими ВПС. У результаті Індія не втратила жодного Су-30МКІ, тоді як один із F-16 Пакистану був збитий.
«Сильно поступається»
Що разюче відрізняє F-16 від його російських візаві, так це робота на низьких швидкостях. Як зауважують самі пілоти американського винищувача, машиною стає дуже важко керувати при втраті належного рівня енергії. Водночас російські винищувачі відомі своєю здатністю виконувати фігури найвищого пілотажу на порівняно невисокій швидкості.
Цей недолік F-16 поки що ніяк не виявив себе в попередніх конфліктах, де йому протистояли застарілі машини, нездатні навіть підібратися до американського винищувача. Проте за рівних сил сторін ближній маневрений бій — неминучість. І саме у такому бою літаки, втрачаючи велику кількість енергії, змушені маневрувати на низьких швидкостях.
Дмитро Фішер, український льотчик, який загинув улітку 2022 року, до початку конфлікту встиг політати американською машиною. Він заявив, що авіоніка на F-16 краща, ніж на Су-27 (винищувачі стоять на озброєнні Росії та України), проте в іншому машина програє російській техніці.
У плані показників Су-27 вона сильно поступається. Американці називають це dog fight – “собаче звалище”. У нас називається ближній маневрений повітряний бій. Тут Су-27 – король.
Тут уже нікуди не подітися
Також самі льотчики F-16 відгукуються про літак як дуже небезпечну машину. З одного боку, F-16 чудово слухається управління, що пояснюється відсутністю належної статистичної стійкості та наявністю ЕРСВ. З іншого боку, через цю особливість винищувач не прощає помилок, що яскраво проявляється на невеликій висоті або в погану погоду. Крім того, деякі з тих, хто керував F-16, скаржаться на травми шиї, які отримують під час різких маневрів та перевантажень.
Крім цього, на відміну від російських машин, F-16 оснащений лише одним двигуном, що при виведенні його з ладу зводить шанси винищувача на виживання практично до нуля. А оснащення модернізованих версією F-16 сучасною електронікою ускладнює їх обслуговування та значно підвищує вартість машини.
40 років служби
На Заході називають F-16 найкращим винищувачем четвертого покоління. Будучи наймасовішою машиною свого класу у світі, винищувач справді має значний досвід бойового застосування.
F-16 пройшов через серію різних конфліктів, де зарекомендував себе ефективною машиною
Якщо підсумувати всі відомі повітряні перемоги F-16, то з’ясується, що за 40 років служби ці винищувачі, в кабіні яких сиділи льотчики США, Ізраїлю та інших країн, збили лише 50 літаків супротивника. Тоді як всього «Бойових соколів» було збудовано понад чотири з половиною тисячі.
Крім того, як і у випадку з бронетанковими з’єднаннями НАТО, ці літаки мали успіх лише за умови переваги над супротивником у технологіях та розвідці. Перемоги ізраїльських F-16, зокрема, під час війни у Лівані були зумовлені саме цими двома чинниками. Але як тільки винищувачі зіткнулися з рівним противником в особі індійських Су-30МКІ, їхня репутація одразу опинилася під питанням.
Справедливо зауважити, що американським літакам вдалося збити п’ять сербських МІГ-29 під час конфлікту у Югославії. Але відразу слід зазначити, що на момент боїв F-16 були модернізовані, а радянські машини вели бій у своїй початковій комплектації. Більше того, неочевидна якість вишколу самих льотчиків, які сідали до кабін радянських винищувачів третього та четвертого покоління в Сербії та Сирії.
Також деякі F-16 у ході конфліктів у цих країнах були збиті застарілими радянськими ЗРК. А з сучасною системою протиповітряної оборони (ППО) винищувач взагалі жодного разу не стикався. Як і не стикався він із ВПС, на озброєнні яких переважають сучасні машини.
Скільки F-16 отримає Україна
Київ розраховував одержати близько 200 одиниць F-16. Для порівняння, у російських ВПС налічується близько тисячі винищувачів четвертого покоління. Навряд Захід здатний задовольнити такі потреби.
Так чи інакше, ЗС республіки цілком можуть отримати десятки «Бойових соколів». І якщо Київ почне застосовувати машини як винищувачі або штурмовики, їх історія закінчиться достатньо швидко. Швидше за все, як F-16 Київ сподівається отримати якийсь аналог HIMARS. Справа в тому, що американські винищувачі здатні нести крилаті ракети JASSM з дальністю польоту до 1000 кілометрів та протирадіолокаційні ракети для ураження ППО. Також на F-16 можна встановити протикорабельні ракети малої дальності Penguin та більшого радіусу Harpoon.
Тактика застосування американських винищувачів, швидше за все, будуватиметься на спробах ударити по Російській армії з максимально можливої відстані, щоб не входити до зони покриття російських засобів поразки, водночас залишаючись під прикриттям української ППО.
Але навіть за такого відносно безпечного використання F-16 успіх машині не гарантовано. Навіть якщо особовий склад ЗС України вдасться перенавчити на нову техніку, викликає сумніви її надійність з огляду на досвід США під час війни у Перській затоці. Під питанням і те, чи Україна готова організувати ремонтно-технічну базу літаків. Але головне — незрозуміло, як покаже себе F-16, який уперше зіткнеться з рівним супротивником — російською ППО та російською винищувальною авіацією.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.