З початку повномасштабного вторгнення селище Степногірськ Василівського району Запорізької області постійно обстрілюється російськими військами, які знаходяться за чотири кілометри від міста. З дев’яти населених пунктів громади п’ять — було в тимчасовій окупації. Нині чотири — підконтрольні Україні, а один — залишається в тимчасовій окупації.
Переважна більшість мешканців Степногірська змушені були виїхати з містечка до більш безпечних місць, якщо до війни тут проживало близько 4500 осіб, то наразі залишилось не більше 500.
Ще до війни проблем у Степногірську вистачало, в селищі ще з 90-х років минулого сторіччя немає центрального опалення, проблеми із водопостачанням та робочими місцями.
У березні 2022 року ЗСУ вдалося зупинити російські війська за 3-4 кілометри від Степногірська і з тих пір містечко стало прифронтовим, вже третій рік російські терористичні війська нещадно обстрілюють селище.
Спочатку росіяни застосовували артилерію та РСЗВ, зараз все частіше окупаційна армія РФ використовує дрони та керовані авіабомби, які залишають після себе дуже серйозні руйнування.
Весь цей час у селищі залишається голова Степногірської ОТГ – Ірина Анатоліївна Кондартюк, яка керує містечком вже більше 10 років. Селищна голова не лише географічно залишається у Степногірську, але й вирішує проблеми громади. Часом здається, що це неможливо, але Ірина Анатоліївна своїм власним прикладом демонструє мужність у питаннях місцевого самоврядування та відданність Степногірську та степногірцям.
Днями, із професійним святом – днем місцевого самоврядування Ірину Кондратюк привітали наші військові, – про це у соцмережі Facebook повідомив Сергій Рудик – полковник ЗСУ, та народний депутат України.
“Чудова пані з квітами – Степногірська селищна голова Ірина Кондратюк. Днями мав можливість «на ходу» привітати її з професійним святом”, – пише він.
“Для розуміння, від місця зустрічі до окопів з орками не більше 3-х км., із всіма відповідними наслідками. Селище під постійними обстрілами, від громади, реально, залишилася лише назва. Майже безлюдне. В цей самий час, вздовж на лінії фронту вирішують хоч якісь комунальні проблеми і питання банального виживання. Чогось варта лише її фраза: «Сергію, коли будете вести на ротацію експертів МАГАТЕ, маякніть мені, може менше обстрілюватимуть, хоч сміття із селища вивеземо».
Таких, як Ірина Анатоліївна не нагороджують орденами і не вихваляють за «подвиги». Всі ці радощі політичного життя – переважно для «героїчних» місцевих «бруківочних» керівників у глибокому тилу. Але вона, як і сотні керівників органів місцевого самоврядування прифронтових громад, працює не для цього. Просто тихо і непомітно кожен день робить вчинки, як людина і як патріот”, – йдеться в дописі військового.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.