Блекаути, повітряні тривоги, обстріли та хронічна перевтома — усе це стало частиною повсякдення української медичної системи під час повномасштабної війни. Але для онкопацієнтів ці обставини накладаються на один із найважчих діагнозів у світі, де вирішальне значення має кожен день лікування і будь-яка пауза може мати критичні наслідки.
Попри екстремальні умови, система онкологічної допомоги в Україні продовжує працювати. Часто — завдяки самовідданості лікарів і медсестер, які не залишили країну та щодня виходять на роботу після безсонних ночей під ударами дронів і ракет.
Статистика війни і раку
До повномасштабного вторгнення у 2019 році в Україні виявили 139 тисяч нових випадків раку, з яких 61 тисяча людей померли. У воєнні 2023–2024 роки офіційні цифри нижчі: 122 тисячі хворих у 2023-му і 111 тисяч у 2024-му.
Втім, експерти наголошують: зменшення показників пов’язане не з покращенням ситуації, а з тим, що мільйони українців виїхали за кордон або залишилися на окупованих територіях. Тому реальну картину оцінити складно.
Ще до війни смертність від раку в Україні була однією з найвищих у Європі через застаріле обладнання, дефіцит сучасного лікування і складний доступ пацієнтів до терапії.
Військові серед онкопацієнтів
У онкоцентрах Києва, Львова, Черкас лікарі та пацієнти відзначають велику кількість військових, які проходять діагностику та лікування. Офіційної статистики захворюваності на рак серед військовослужбовців немає.
За даними правозахисного центру для ветеранів «Принцип», щонайменше тисяча людей з онкологією нині служать у Силах оборони. Ще близько 1300 військових у 2022–2023 роках визнали непридатними через рак.
Проблема полягає в тому, що стан ремісії часто є умовним — рак може повернутися, а умови служби суттєво погіршують стан здоров’я.
Променева терапія і блекаути
Одна з найбільших проблем — доступ до променевої терапії. Лінійні прискорювачі, на яких її проводять, надзвичайно енергомісткі. Умови блекаутів ставлять під загрозу безперервність лікування, яке має тривати щодня протягом кількох тижнів без перерв.
Ще у 2024 році в Україні почали масово встановлювати нові лінійні прискорювачі, але їх усе ще значно менше, ніж потрібно за європейськими нормами. Через це пацієнти з регіонів змушені їхати до Києва і місяцями чекати своєї черги.
Взимку 2025–2026 років ситуацію ускладнили нові удари РФ по енергетиці. Клініки працюють у режимі невизначеності: сьогодні апарати працюють, а що буде завтра — ніхто не знає.
- Читайте також: Рак груди: как не дать болезни шанса? Советы онкохирурга
Хімієтерапія і дефіцит препаратів
Проблеми із забезпеченням препаратами для хімієтерапії існували і до війни, але зараз стали відчутнішими. Часто пацієнти змушені самостійно купувати частину ліків.
Водночас є випадки, коли держава повністю забезпечує дороговартісне лікування. Забезпеченість може суттєво відрізнятися залежно від регіону та конкретного медзакладу.
Діагностика: ПЕТ-КТ як розкіш
Для точної діагностики багатьох видів раку потрібне обстеження ПЕТ-КТ. В Україні таких апаратів лише два — обидва у Києві. Влітку вони одночасно вийшли з ладу, і діагностика по всій країні фактично зупинилася.
Обстеження є платним і коштує понад 20 тисяч гривень. Попри пілотну програму державних гарантій, потрапити на безкоштовне ПЕТ-КТ вдається не всім.
Влада обіцяє, що до 2027 року кількість апаратів зросте до чотирьох.
Лікарні під обстрілами і тривоги під час процедур
Онкоцентри неодноразово потрапляли під обстріли — зокрема у Херсоні та Києві. Повітряні тривоги зривають графіки складних процедур, які неможливо просто перенести.
Пацієнти змушені проходити лікування у холодних палатах при температурі 15–16 градусів, економлячи електроенергію. Для людей із ослабленим імунітетом це додатковий ризик.
Система, що тримається на людях
Попри всі проблеми, онкологічна допомога в Україні працює. Багато в чому — завдяки лікарям і медсестрам, які працюють на межі виснаження.
На одного пацієнта на первинному прийомі часто є лише 15 хвилин. Черги, нерви, стрес — але діагностика і лікування тривають.
Медики приходять на роботу після нічних обстрілів, знаючи, що пацієнти не можуть чекати. У цих умовах українська онкологія продовжує виконувати свою головну функцію — давати людям шанс на життя навіть під час війни.
