Головною подією минулого вікенду в європейському футболі стала гостьова поразка з рахунком 1:2, яку в чемпіонаті Англії його фаворит Манчестер Сіті зазнав від Брайтона. Воно було вже четвертим поспіль в офіційних матчах для могутнього клубу, який, здавалося зовсім недавно, взагалі не може пережити нічого схожого на кризу. Але зараз криза стала надто очевидною.
На цю осічку, якби не контекст, не варто було б звертати особливо пильної уваги: з ким не буває. Зрештою, фаворит англійського чемпіонату поступився все-таки клубу, який за рівнем гри та рівнем можливостей вже кілька років як десь у групі найближчих переслідувачів безумовних англійських гігантів, який у цій першості тримається відразу за трійкою. Відставання після цієї невдачі від лідера турніру Ліверпуля у Манчестер Сіті, звичайно, вже не символічне. Але чотири бали — це, як не крути, мізер, враховуючи, що зіграно 11 турів із 38. Все ще можна сто разів надолужити.
І потім, як, власне, манчестерці програли? Так образливим чином!
Повели завдяки голу Ерлінга Холанна у рахунку в першому таймі, легко могли запас збільшити, але запороли купу моментів, володіючи м’ячем чи не втричі частіше за суперників. А на вильоті матчу, не зорієнтувавшись після проведених тренером «Брайтона» Фабіаном Хюрцелером замін, нарвалися на два поспіль голи якраз від резервістів, які вийшли на поле, Жуана Педру і Меттью О’Райллі — і все, гудбай, очки.
Але від контексту нікуди не дінешся. А цей контекст він виділений усіма англійськими виданнями, щоб ніхто раптом не забув, хоча як забути? 30 жовтня матч Кубка Англійської ліги, і “Манчестер Сіті” вилітає з нього після зіткнення з “Тоттенхемом”. Через три дні зустріч у рамках національної першості зі скромним «Борнмутом». Ті самі 1:2. Ще через три доби гра в Лізі чемпіонів проти «Спортінга», що виливається в конфуз у вигляді 1:4. І зараз знову 1:2.
Чотири поспіль поразки — це у разі «Манчестер Сіті» НП грандіозна. З ним таке минулого разу відбувалося у 2006 році, в минулому житті.
У ній він був просто непоганим клубом, а до придбання команди інвесторами з ОАЕ, який перетворив її на монстра, на пожирача трофеїв, залишалася ще кілька років. Цьогорічний наставник манчестерців Пеп Гвардіола тоді ще навіть не розпочинав тренерську кар’єру у «Барселоні». А за ті вісім років, що він керує командою, яка дозріла при ньому до свого особливого статусу, з яким і минулорічна перемога в Лізі чемпіонів не здається якимось жахливо високим зльотом, навіть серія з трьох поразок трапилася всього одного разу, 2018 року .
Гостроти сьогоднішньої історії надає той факт, що, строго кажучи, підстав думати, ніби «Манчестер Сіті» може влипнути до неї ще недавно ніяк не було. Позаду — чотири чудові сезони з обов’язковим золотом англійського чемпіонату та іншими трофеями, влітку — жодних радикальних кадрових потрясінь. І тут такий провал, який, з’ясовуючи його походження та ступінь серйозності, хочеться розібрати на найдрібніші деталі.
Але після цих розборів питань все одно залишається набагато більше, ніж відповідей, як у аналізі ВВС. Є речі, які нескладно зафіксувати. Скажімо, зараз середня результативність «Манчестер Сіті» в чемпіонаті складає рівно два голи — а в попередньому сезоні було трохи більше двох з половиною.
Іншими словами, падіння значне, особливо з огляду на те, що кількість ударів по чужих воротах у манчестерців навіть трохи зросла. І з пропущеними голами ситуація теж гірша. Загалом, регрес є.
А далі — суцільні сумніви та версії. Про травми, які залишили «Манчестер Сіті» на кілька місяців без Родрі, як з’ясувалося, надто цінного для нього в ролі елемента, що скріплює різні лінії, і постійно позбавляють інших ключових персонажів — Кевіна де Брейне, Рубена Діаша, Джека Гриліша, Жеремі Доку , Натана Аке, Мануеля Аканджі. Про погану адаптацію в основі деяких молодих гравців на зразок Джамая Сімпсона-Пьюзі, однаково невиразного і проти «Спортінга», і проти «Брайтона». Зрештою, про якийсь загальний дефіцит енергетики, який міг би врятувати в такому становищі, компенсувавши втрати. І «Спортінг», і «Брайтон», які зуміли, потерпівши, додати, у цьому компоненті «Манчестер Сіті» явно перевершили на голову. А такий дефіцит іноді виникає у клубів, що вперлися в якусь смислову стелю, коли і колосальні ресурси рухатися вперед чомусь не допомагають, а потрібно хороше струс.
І тут і виникає тема, пов’язана з майбутнім Пепа Гвардіоли.
Його контракт із «Манчестер Сіті» спливає влітку 2025 року. А насамперед, вирішуючи продовжити з Гвардіолою договір, манчестерський менеджмент завжди заздалегідь цей крок анонсував. Поки що ніяких анонсів. Зате вже оголосив, що йде з «Манчестер Сіті», спортивний директор Чикі Бегірістайн, друг Гвардіоли, який дещо позитивне в цій сумній серії все ж таки знайшов. Позитивне — таймінг, той факт, що після програшу «Брайтону» відкривається листопадове вікно під матчі збірних, два тижні на, як сказав тренер, приведення футболістів у форму і «очищення голови». Навряд чи потреба в ній людей, відповідальних за «Манчестер Сіті», була настільки велика.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.