Мюнхенська конференція з безпеки 2026 року відбувається у момент, коли світовий порядок переживає глибоку трансформацію, а трансатлантичні відносини між США та Європою перебувають у найскладнішому стані за десятиліття. На цьому тлі війна Росії проти України наближається до п’ятого року, а питання європейської безпеки знову стає центральним для світової політики.
Рік тому віцепрезидент США Джей Ді Венс шокував аудиторію в Мюнхені промовою, у якій розкритикував Європу за міграційну політику та підхід до свободи слова, заявивши, що найбільша загроза для континенту походить зсередини. Відтоді політика Білого дому суттєво змінила баланс у відносинах із союзниками.
Цьогоріч делегацію США очолює держсекретар і радник з нацбезпеки Марко Рубіо. До Мюнхена прибули понад 50 світових лідерів, однак атмосфера конференції відчутно відрізняється від попередніх років — Європа дедалі більше сумнівається у готовності Вашингтона гарантувати її безпеку.
Нова стратегія США і «шок для Європи»
Оприлюднена наприкінці 2025 року Стратегія національної безпеки США фактично закликає Європу «стати на власні ноги» та взяти на себе основну відповідальність за свою оборону. Аналітики Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) назвали цей документ «болісним і шокуючим сигналом тривоги для Європи».
У документі під сумнів поставлено традиційні основи американської післявоєнної політики: підтримку багатосторонніх інституцій, економічну інтеграцію та просування демократії як стратегічної цінності.
Європейські уряди водночас занепокоєні риторикою Дональда Трампа щодо Росії та його схильністю покладати частину відповідальності за війну на саму Україну.
Криза довіри в НАТО і «тест Нарвою»
Ключовим питанням Мюнхена стає довіра до статті 5 Статуту НАТО — принципу, що напад на одну країну означає напад на всіх.
Аналітики все частіше згадують так званий «тест Нарвою» — гіпотетичну ситуацію, у якій Росія могла б спробувати дестабілізувати естонське прикордонне місто Нарва під приводом «захисту російськомовного населення». Чи прийде США на допомогу союзнику в такому сценарії — питання, яке раніше не виникало, а тепер активно обговорюється.
Схожі сумніви стосуються й інших потенційних точок напруги: Сувалківського коридору між Білоруссю та Калінінградом або норвезького архіпелагу Шпіцберген.
Гренландська криза як тріщина в альянсі
Додатковим фактором напруження стала ситуація навколо Гренландії, коли Дональд Трамп публічно заявляв про бажання встановити контроль над островом, що формально належить Данії — члену НАТО. Хоча криза наразі вщухла, вона суттєво підірвала довіру між союзниками.
Де в цьому всьому Україна
Для України ця конференція має критичне значення. На тлі дискусій про «мир на умовах, вигідних Москві» та перегляду ролі США в Європі, Київ опиняється в центрі стратегічної дилеми.
Якщо США зменшують свою залученість у європейську безпеку, саме Україна стає ключовим елементом нової архітектури стримування Росії. Водночас позиція Вашингтона щодо переговорів із Кремлем викликає занепокоєння серед європейських союзників Києва.
Європа змушена дорослішати
Колишній глава MI6 сер Алекс Янгер зазначає, що Європа більше не може покладатися на США як головного гаранта безпеки. Континент із населенням у 500 мільйонів людей має самостійно протистояти загрозам із боку Росії.
Цей підхід фактично змушує Європу прискорювати мілітаризацію, збільшувати оборонні бюджети та формувати власну стратегічну автономію.
