У журналі New Yorker вийшло есе Кіта Гессена (брат Маші Гессен), яке серйозно розбирає непопулярну як в українському суспільстві, так і в американському істеблішменті позицію: що треба все ж таки спробувати зупинити війну шляхом переговорів з Росією. Одним із найвідоміших прихильників цієї позиції є аналітик Rand Corporation Семюел Чарап (наші кореспонденти також нещодавно розмовляли з ним для однієї з наших статей).
Через його позицію його називали зрадником і по суті агентом російського впливу. Багато хто вказував, що Чарап не раз до лютого 2022 року їздив на Валдайський форум, на якому Путін до оточення експертів глибокодумно міркував на різні теми міжнародної безпеки. Сам Чарап відповідає, що це була єдина можливість дістатися Путіна і дізнатися, чого той хоче.
Чарап коректно передбачив, що російське вторгнення в Україну розпочнеться наприкінці лютого 2022 року. Він помилився в тому, що це вторгнення блискавично досягне своєї мети і що постачання таких легких озброєнь, як «джавеліни» та «стингери», напередодні великої війни хоч чимось допоможе Україні.
Чарап не схвалює багато дій, здійснених Москвою останніми роками: втручання в американські вибори 2016 року і тим більше вторгнення в Україну. Але він вважає, що реакція західних країн є хибною. Він наводить приклад санкцій: вони корисні тоді, коли існує можливість їх зняти, якщо натомість відповідна країна погодиться змінити свою поведінку. Але американські закони про санкції, ухвалені з 2017 року, написані так, що практично жодний американський президент не зможе їх скасувати.
Нинішній стан, коли кінця війни не видно, Чарап також вважає помилкою. По-перше, на його думку, жодна зі сторін не має змоги здобути вирішальну перемогу. По-друге, «дипломатія – це не протилежність силового тиску. Це інструмент досягнення тієї ж мети, що й силовий тиск», каже Чарап, вказуючи на приклад Корейської війни. Тоді переговори теж почалися у розпал бойових дій, тривали довго і зрештою дійшли перемир’я. Вирішити суперечку між Північною та Південною Кореєю досі не вдалося, але минуло вже 70 років, а вони, як і раніше, не воюють.
Багато західних експертів мають аргумент, що підтримка України стратегічно послаблює Росію. Але Чарап вважає, що цієї мети вже досягнуто, це сталося на початку війни. Продовження війни нічого не додає, а можливо? лише створює нові проблеми. «Ослаблена Росія – це добре, – цитує експерта журнал, — Але повністю ізольована, відморожена Росія, Росія як Північна Корея це не дуже».
Ще один аргумент полягає в тому, що якщо погодитися на територіальні поступки Путіну, він вирішить, що завойовницькі війни працюють і нападе ще на якусь країну. У зв’язку з цим багато хто порівнює Путіна з Гітлером, що, на думку Чарапа, не зовсім обґрунтовано, але він припускає, що в цьому його критики можуть мати рацію. Але одна річ — амбіції, а інша річ — можливості. На думку Чарапа, можливостей для нових завоювань у Путіна немає.
Чарап не вважає, що США потрібно вести переговори віч-на-віч з Росією через голову України. Навпаки, він вважає, що можна виробити спільну з Україною та європейськими союзниками позицію і вже з нею розпочинати переговори з Москвою. Ця позиція може допускати якісь територіальні поступки. «Я не думаю, що Україна обов’язково має піти на поступки. Просто я не бачу альтернативи тому, що це все скінчиться», — каже Чарап.
Ця позиція на даний момент глибоко непопулярна в українському суспільстві, яке знає про страшні реалії російської окупації, але автор статті все ж таки знайшов одного колишнього чиновника, який поділяє її і погодився поговорити про це на умовах анонімності. Він вважає, що настрої в Україні почнуть змінюватися тоді, коли «абсолютно кожен знатиме когось загиблого чи пораненого». За його словами, це поки що не так, але все до цього йде.
Незважаючи на жовчну реакцію на свої пропозиції, Чарап каже, що він продовжуватиме виступати за зміну західної політики.
«Це пожежа найвищої категорії складності. Я що, повинен пройти повз палаючу хату? – Так він формулює свою позицію. — Тому що, хоч би як погано все було, все може стати ще набагато, набагато гірше».
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.