Запровадження обмеження максимальної добової процентної ставки на рівні 1% з 2025 року стало однією з найважливіших регуляторних змін на ринку мікрофінансування України за останні роки, спрямованою на захист споживачів від грабіжницьких умов. Ця реформа, ініційована Національним банком України (НБУ), кардинально змінила «правила гри», вплинувши на всіх учасників ринку: від великих гравців до клієнтів.
Мета регулятора була чіткою: зупинити зловживання та запобігти формуванню кабальних боргів, коли за короткий термін сума боргу могла збільшитися в рази через астрономічні відсотки. Експерти галузі, відзначають, що це обмеження прискорило процес очищення ринку від недобросовісних учасників. За даними НБУ, кількість МФО на ринку з початку повномасштабної війни скоротилася приблизно вдвічі, що свідчить про його консолідацію та адаптацію до нових, жорсткіших умов. Проте головним наслідком стало не лише виведення «агресивних» гравців, але й фундаментальна зміна бізнес-моделей тих установ, що залишилися.
Якщо раніше основним джерелом доходу для багатьох МФО були високі процентні ставки, то зараз акцент змістився на обсяги, лояльність клієнтів та диверсифікацію послуг. На практиці клієнти відчули значне покращення умов: зникли пропозиції зі ставками 2-3% на день, що де-факто були борговою пасткою. Тепер максимальна переплата стала передбачуваною та обмеженою законом, що підвищило фінансову безпеку позичальників.
Однак регуляторна зміна мала й іншу, менш очевидну сторону. Частина «тіньовий» попиту на супершвидкі гроші без перевірок перемістилася до нелегального сегмента – так званих «сірих» кредитних сервісів. Ці неліцензовані гравці, як попереджають експерти, працюють онлайн, не дотримуються вимог НБУ, не входять до кредитних реєстрів і часто використовують агресивні методи стягнення боргів, погіршуючи репутацію всього ринку. Боротьба з ними ускладнена їх віртуальною присутністю та відсутністю офіційних ліцензій.
Для легальних МФО нові умови стали викликом, що змусив переглянути підходи до оцінки ризиків. Компанії змушені вдосконалювати скорингові системи, інвестувати в технології миттєвої аналітики даних для точнішої оцінки платоспроможності клієнта, оскільки «запас міцності» у вигляді високих ставок зник. Це, з одного боку, підвищило технологічність галузі, а з іншого – могло тимчасово обмежити доступ до кредитів для деяких категорій клієнтів з нестандартною кредитною історією, яких раніше кредитували під високий відсоток.
Парадоксальним ефектом реформи стало перетворення короткострокових мікропозик на довгострокові зобов’язання. Через обмежену ставку та знижену платоспроможність багатьох громадян у воєнний час, все більше клієнтів не повертають тіло кредиту вчасно, а регулярно пролонгують його, сплачуючи відсотки. Це призводить до того, що короткострокове кредитування де-факто перетворюється на середньо- або навіть довгострокове фінансове навантаження для клієнта, хоча формально договір залишається короткостроковим.
Це підтверджує і статистика заборгованості, яка продовжує зростати, перевищивши 24 млрд гривень. Отже, головний ризик для клієнта змістився з екстремально високої ставки до ризику втрати контролю над боргом через його пролонгацію. У нових умовах вибір такої фінансової послуги став ще критичнішим. Клієнту вже недостатньо шукати найнижчу ставку – необхідно комплексно порівняти умови різних МФО, звертаючи увагу на розмір комісій за обслуговування та пролонгацію, гнучкість графіку погашення та прозорість усіх витрат.
Для цього незамінними стали фінансові агрегатори, які дозволяють підібрати мікропозику з урахуванням усіх цих параметрів, а не лише відсоткової ставки. Підсумовуючи, реформа зробила ринок цивілізованішим та безпечнішим, але висунула нові вимоги до фінансової грамотності клієнтів та інноваційності самих МФО. Умови гри змінилися назавжди, і подальший розвиток ринку буде залежати від здатності його учасників адаптуватися до цієї нової реальності.