Призупинення військової допомоги США — що це означає для української армії

leopard

Адміністрація президента США Дональда Трампа оголосила про зупинення військової допомоги Україні. Інформацію про припинення постачання американських військових вантажів в Україну в ніч на вівторок, 4 березня, підтвердило обізнане джерело агентства Reuters, – пише https://proslav.info.

Рішенню про призупинення військової допомоги передувала драматична зустріч глав держав в Овальному кабінеті Білого дому, що завершилася запеклою суперечкою, зривом угоди з корисними копалинами та спішним від’їздом президента України Зеленського з Вашингтона.

Чи виживе Україна без американської зброї?

Як припинення військової підтримки з боку США може позначитися на боєздатності ЗСУ та стан справ на фронті найближчим часом? Що припинення допомоги США означає для боєздатності української армії у короткостроковій перспективі?

Військова машина – складний механізм, що має великий запас міцності та ресурсів. Найближчими тижнями чи навіть місяцями воюючі на передовій підрозділи припинення американських поставок можуть і не відчути.

Проблеми недопоставок озброєнь накопичуються поступово і відбиваються насамперед плануванні майбутніх операцій. А воно ведеться на кілька місяців уперед, і пріоритет завжди віддається оборонним.

Україна вже стикалася з призупиненням американських військових постачань з осені 2023-го навесні 2024 року, коли Конгрес США не міг домовитися з адміністрацією Байдена про фінансування.

Саме в цей час ЗСУ віддали російській армії стратегічну ініціативу практично на всіх ділянках фронту та зосередились на обороні. При цьому не всі оборонні операції виявилися вдалими — було втрачено ключовий укріпрайон в Авдіївці, а потім ще кілька, російська армія вторглася до Харківської області.

З поновленням американських військових поставок ЗСУ стабілізували ситуацію на Харківському напрямку та провели (не одразу) наступальну операцію у Курській області.

Але наслідки втрати важливих позицій у Донецькій області, в які було вкладено багато ресурсів і які ЗСУ утримували ще з 2014-15 років, коли військовий конфлікт тільки-но починався, позначаються досі.

Припинення якої допомоги може вдарити по ситуації на фронті найсерйозніше?

Насамперед, постачання ракет усіх видів — як для оперативно-тактичних комплексів, так і для систем ППО та авіації. А також обміну розвідданими.

Можливість нанесення потужного превентивного удару вглиб території противника не дає можливості зосередити війська для великої наступальної операції, змушуючи скочуватися до численних, але розрізнених атак і нівелюючи його кількісна і якісна перевага.

А наявність безлічі протиракетних/протиповітряних комплексів із сучасними системами стеження та озброєнь до них робить безперспективними атаки з використанням досить дорогих балістичних та крилатих ракет.

Істотно й те, що США не приєдналися до конвенції про заборону касетних боєприпасів, що дозволяє випускати засоби масованої поразки. А також про заборону протипіхотних мін, що в умовах великомасштабного конфлікту теж дуже важливо.

Що з розвідданими? Що буде, якщо США відключать Starlink?

Поки що незрозуміло. Різні джерела запевняють, що поки обмін розвідданими не припинявся. На тактичному та оперативно-тактичному рівнях ЗСУ не потребують розвідувальної допомоги від Вашингтона.

Простіше кажучи, вони одержують розвідувальну інформацію як на полі бою, так і на 40-50 км і більше в глибину території противника самотужки — за допомогою безпілотників, авіації, засобів радіоелектронної розвідки, залишених під час відступу «жучків», агентурної інформації тощо.

Що ж до розвідувальної інформації вищого рівня, то США, по-перше, не відмовлялися ділитися нею зі своїми союзниками по НАТО, по-друге, союзники поки що не обтяжені забороною ділитися цією інформацією з Києвом, тим більше, що ці відомості по лінії НАТО є спільними.

Про можливість заміщення супутникових систем Starlink вже багато писали, українці це робили. Штука тут ще й у тому, що Starlink – це не військове обладнання.

Яку частину цієї допомоги може замістити Європа?

Вартість цінних паперів європейських компаній, що працюють на військово-промишленний комплекс – німецької Rheinmetall, британської BAE Systems, французьких Dassault Aviation і Thales, шведської Saab, італійської Leonardo – піднялася від 10 до 18%.

Але це говорить лише про зростання привабливості акцій європейського ВПК, а не про його здатність швидко наростити виробництво військової продукції. Європа вміє робити те саме, що й США. Лише мало. Поки що.

При повній відмові від американської підтримки українська армія відчуватиме гостру нестачу того, що США постачають їй масово. Це основні засоби ураження – снаряди, міни, протитанкові, зенітні, тактичні та оперативно-тактичні ракети, бойова бронетехніка та бронетранспорт.

Що з ППО?

Американські системи Patriot і схожі за характеристиками європейські прикривають в Україні переважно не війська, а великі міста. Навряд чи припинення постачання ракет до американських комплексів ППО серйозно вплине на тактику ЗСУ — нинішня війна зводиться більше до вміння розосередитись і раптово вдарити, а не зібрати сили у кулак.

А ось міста із припиненням постачання протиракет можуть стати беззахиснішими.

Те саме і з винищувачами F-16, їх обслуговуванням, підготовкою пілотів та оснащенням. У тих, що стоять на балансі ЗСУ, основне призначення — відбивати авіа- та ракетні удари по великих стратегічних об’єктах. Без американських ракет, які вони носять під крилом, від них користі мало.

Що ж до бомбардування території противника тихохідними безпілотниками на кшталт іранських «шахедів» і відбиття таких ударів — обидві сторони це роблять здебільшого власними силами та зі змінним успіхом.

Чи змінилася динаміка боїв на лінії фронту після заяви США про зупинення військової допомоги?

Ні, не змінилася, але цього й не мало статися. Як уже говорилося, всі великі військові операції плануються дуже заздалегідь, виходячи з нинішньої ситуації та з урахуванням найближчих перспектив.

Зараз російська армія, зважаючи на все, відмовилася від планів швидкого захоплення агломерації Покровськ-Мирноград і концентрує зусилля на просуванні на північ від неї — на місто Костянтинівку, плануючи удари по двох напрямках, з боку Торецька та Часового Яру (якого ще повністю не взято).

У разі захоплення Костянтинівки створюються умови для наступу на Краматорськ та Слов’янськ. Але до Костянтинівки ще треба дістатися.

Російська армія продовжує наступальні дії і на заході Донецької області, і на сході Харківської в районі Куп’янська, але темпи її просування на початку цього року сильно сповільнилися, а втрати не стали меншими.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

2025-03-05