З настанням зими російська армія в Україні помітно активізувалася: вона повільно, але завзято просувається одразу на кількох ділянках фронту.
«Ворог має успіхи на південь від Бахмута, біля Кліщіївки, на захід від Роботино, у південній частині Мар’їнки та на південь, на північ від Новомихайлівки, і захопив Авдіївську промзону», — повідомляє український OSINT-портал DeepState.
“Ситуація по всій лінії зіткнення просто погана”, – йдеться в його аналітичній записці.
Повідомлення обізнаних джерел з обох сторін про становище на фронтах загалом не суперечать одне одному. Українці не приховують, що ЗСУ змушені відступати під тиском переважаючих сил противника, російські — визнають, що поступ дається ціною величезних втрат.
«Геть село було. Ось наша техніка коштує, братська могила, скільки тут загинуло наших хлопців, — каже російський учасник боїв під Авдіївкою. — Ось що робить війна. Все це наша техніка. Он попереду ще одна братська могила», — вказує він на розбиті російські танки та БМП.
Російські атаки йдуть переважно людськими хвилями по всій лінії фронту — частково дається взнаки брак бронетехніки, десь погодні умови, а можливо й усвідомлення російським командуванням безперспективності зосередження в одному місці великих механізованих з’єднань. Саме так діяли в Бахмуті частини ПВК «Вагнер» — як і зараз, активізація російських військ теж припала на холодну пору року.
Але тоді удар російських військ був націлений однією ділянку. Тепер вони діють за тим же шаблоном на багатьох напрямках.
Авдіївка
Ось уже третій місяць російські війська ведуть запеклий штурм Авдіївки — невеликого нині майже зруйнованого міста на північ від Донецька.
Початковий задум складався в оточенні міста потужними фланговими ударами з півдня і півночі, у бій були кинуті великі механізовані з’єднання та велика кількість артилерії. На першому етапі російським частинам вдалося витіснити українців із низки позицій та взяти під вогневий контроль трасу, якою ведеться постачання Авдіївського укріпрайону.
Якоїсь миті здавалося, що ситуація для частин ЗСУ, що обороняють місто, стала дуже загрозливою.
Проте невдовзі російський поступ сповільнився, спроби продовжити наступ все частіше виявлялися безрезультатними, а місцями українські війська успішно контратакували та відбили втрачені позиції.
Нинішню ситуацію під Авдіївкою учасники боїв з обох боків дедалі частіше порівнюють із «бахмутською м’ясорубкою».
“Росія втратила 13 тисяч осіб за два місяці свого наступу під Авдіївкою, а також понад 220 одиниць техніки. Це шість маневрених батальйонів. Путін все ще хоче завоювати Україну, але його наступ не приніс стратегічних придбань”, – заявив CNN прес-секретар Ради з національної безпеки Білого дому Едрієнн Вотсон.
Російський тиск триває, але тепер він ведеться переважно невеликими групами піхоти. На вістрі атак діють сформовані з колишніх ув’язнених групи «Шторм-Z» — подібність відомих за Другою світовою війною штрафних рот.
Останнім часом у повідомленнях з-під Авдіївки часто фігурує захоплена російськими частинами промзона на східній околиці. Вона знаходиться на височини, і з неї російські війська намагаються прорватися до залишків міської забудови. Однак Росія не змогла швидко розвинути успіх у промзоні, і ситуація там для ЗСУ виглядає навіть стабільнішою, ніж на інших напрямках.
Мар’їнка
Становище ЗСУ, що захищає населені пункти на захід від Донецька, стає дедалі важчим. Невелике містечко Мар’їнка, яке залишалося під контролем України з 2014 року і в парі з Авдіївкою, яке служило потужним укріпрайоном, нині майже повністю захоплене.
Українські війська утримують лише західну околицю Мар’їнки, а тим часом будують нові оборонні рубежі за кілька кілометрів на захід від міста.
«Ситуація у Мар’їнці критична. І хоча осинтери не можуть розголошувати конкретні деталі, втрата Мар’їнки — це справа часу, пише в соцмережі Х український офіцер запасу під ніком Tatarigami_UA. — Це створить для Росії операційні можливості просуватися на Курахове та Вугледар. Якщо росіяни зможуть змусити відійти захисників Вугледара, вони зможуть відновити ключову залізничну лінію, значно зменшуючи час на транспортування та додаючи мобільності їхнім підрозділам».
Бахмут
Внаслідок контратак російських військ на флангах Бахмута їм вдалося частково відбити позиції, втрачені під час літньо-осіннього наступу ЗСУ. Якщо на південь від міста просування росіян виявилося невеликим, то на північ і північний захід вони вже знаходяться на підступах до Часового Яру — головного українського укріпрайону, який перешкоджає їм шляху до Костянтинівки та Краматорська.
«На північному фланзі Бахмута йдуть запеклі бої біля Богданівки та біля траси Годин Яр – Хромово. Командування 3 штурмової бригади “Азов” через великі втрати в живій силі було змушене відправити з’єднання в тил для доукомплектування, – повідомляє російський телеграм-канал “Рибар”. — На захід від Бахмута російські війська витіснили супротивника з лісосмуги, що прилягає до Восьмого ставки. У Кліщіївці після взяття висоти 215.7 підрозділи ЗС РФ розширили зону контролю на 200 метрів».
Російське командування намагається прорватися до Часового Яру з півночі в обхід Богданівки та з півдня в обхід Кліщіївки, вводячи у бій свіжі сили. На даному етапі навряд чи ці наступальні дії несуть серйозну загрозу становищу українських військ, які посідають вищі позиції на захід від Бахмута. Але очевидно, що про власні плани щодо оточення російського угрупування в Бахмуті їм доведеться поки що забути.
Невеликою втіхою для ЗСУ на цьому напрямі стала успішна атака на російські позиції на околиці Горлівки та взяття терикона у шахти імені Гагаріна, який з 2014 року перебував під контролем російських сил.
Куп’янськ та Лиман
Російські війська продовжують спроби наступу на Сіньківку – невелике село на північному сході Харківської області, де знаходиться важливий рубіж оборони Куп’янська. Втрата Куп’янська і залізничної магістралі, що проходить через нього, восени 2022 року стала основною причиною поспішного відступу російського угруповання з Ізюму.
Безперервні штурми продовжуються і на Лиманському напрямі, в Серебрянському лісництві.
І під Куп’янськом, і під Лиманом бої йдуть зі змінним успіхом, позиції переходять із рук до рук.
Військові експерти розцінюють обидва ці напрями як другорядні, проте не виключають, що у разі серйозного успіху під Бахмутом російське командування може об’єднати зусилля своїх угруповань і зробити більш масштабний за задумом наступ.
Токмак
Обстановка на Мелітопольському напрямку порівняно з літом стала спокійнішою, але снаряд, ракета або ударний дрон можуть і там прилетіти будь-якої миті
На південній ділянці фронту, де влітку ЗСУ планували провести грандіозну наступальну операцію, бойові дії набули позиційного характеру. Однак загострення іноді відбуваються і там.
Минулого тижня російські мотострілки та десантники спробували відбити позиції в районі сіл Роботине та Вербове. За дві доби безперервних атак їм вдалося просунутися на 800 метрів у напрямку Роботино, а ось під Вербовим результат виявився нульовим.
Лівий берег Дніпра
Запеклі бої тривають у районі села Кринки на лівому березі Дніпра, де восени утворився український плацдарм. Українські морпіхи, які там закріпилися, намагаються розширити зону контролю, а російське угруповання військ «Дніпро» — безперервними штурмами знищити передові підрозділи ЗСУ.
Ні те, ні інше не виходить, але при цьому відносно невеликий за чисельністю український десант відтягує на себе російські частини, що багаторазово перевершують його за чисельністю.
«[Командувач російськими ВДВ] генерал Теплинський не збрехав. Він продовжує кидати у безперервні атаки у районі с. Кринки своїх безпосередніх підлеглих — частини та підрозділи 104 дшд, аби ліквідувати український плацдарм», — пише український військовий оглядач Костянтин Машовець.
Для російської армії ситуація ускладнюється високим протилежним берегом Дніпра, де українська артилерія займає домінуючі позиції. Але припинення боїв там поки що теж не передбачається.
Короткий підсумок
З настанням зими затишшя на фронтах в Україні, як і рік тому, не сталося. Більше того, російська армія все більше намагається заволодіти ініціативою і невпинно атакує на різних напрямках, найчастіше сплачуючи за це величезну ціну.
Українська армія переходить до стратегічної оборони і, можливо, випробуваної навесні та влітку 2022 року тактики перемелювання наступних російських частин ціною невеликих територіальних втрат.
За такої інтенсивності боїв (незалежно від їх проміжних підсумків) ключовою проблемою командування обох армій може стати поповнення втрат у живій силі.
У наступних військових операціях, а їх явно очікується ще чимало, перевагу матиме той бік, якому вдасться не лише зберегти найбоєздатніший кістяк
своїх збройних сил, а й організувати безперервне поповнення та бойову підготовку особового складу. Це важко зробити як Україні, так і Росії.
Справа навіть не в методах призову громадян на військову службу, які використовують Москва та Київ — вони по суті схожі, — а в тому, що чим довше йде війна, чим менше у неї перспектив і чим більше трун та скалічених солдатів звідти повертається, тим важче владі спонукати людей йти на фронт. Чия мотивація виявиться сильнішою — мабуть, зараз це головне питання.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.