The Economist аналізує різкий контраст між пропагандистською картинкою, яку малює Кремль, та реальним станом речей на фронті й усередині Росії. Попри гучні заяви Володимира Путіна про «успішне просування» та «міцну економіку», Росія входить у найбільш проблемний період за весь час повномасштабної війни.
Показова пропаганда і реальні темпи війни
30 листопада російські медіа показали Путіна у військовій формі на командному пункті, де він заявляв генералам про «наступ майже на всіх напрямках». Через два дні він наголошував інвесторам, що російська економіка «справляється з будь-якими викликами» і нібито готова до війни з Європою.
Однак, як пише The Economist, фактичний прогрес російських військ залишається мінімальним та супроводжується значними втратами. Навіть після чотирьох років активних бойових дій Росія не змогла повністю захопити Донбас. Українські сили, попри виснаження, продовжують утримувати позиції в Покровську — місті, яке російська пропаганда оголошувала «взятим» кілька тижнів тому.
Військові блогери та аналітики фіксують: наступ РФ залишається «повільним і безславним», а інтенсивність атак дронами та ракетами спрямована здебільшого на психологічний тиск на Захід, щоб посилити скепсис щодо підтримки України.
Економіка під дедалі більшим навантаженням
Навіть оптимістично налаштовані російські економісти визнають: країна входить у найскладнішу фазу від 2022 року. За рік доходи від нафти і газу скоротилися на 22%. При цьому військові витрати вже не стимулюють економіку, як на початку війни, а навпаки — поглиблюють структурні проблеми.
Бюджетний дефіцит наближається до 3% ВВП — небезпечної позначки для держави, яка втратила доступ до іноземних інвестицій та кредитів. Понад половина бюджету спрямована на армію, силові структури й обслуговування боргу. Внутрішні позики та підвищення податків розганяють інфляцію, знижуючи купівельну спроможність населення.
За оцінками економістки Олександри Прокопенко, війна робить економіку «зайнятою, але бідною». Танкові заводи працюють у три зміни, тоді як цивільна промисловість скорочується. Потужності ВПК уже досягли свого піку, що обмежує можливість подальшого нарощування виробництва.
Прогнози експертів збігаються: 2026 рік стане поворотним і значно болючішим для російської економіки.
- Читайте також: Путін Впевнений у Перевазі РФ на Переговорах: Аналіз Візиту Кушнера та Віткоффа до Москви
Суспільні настрої змінюються
На тлі погіршення економічної ситуації зростає і суспільне невдоволення. Кількість росіян, які заявляють про погіршення свого матеріального становища, утричі перевищує тих, хто фіксує покращення. Підтримка війни стає поверхневою й дедалі частіше носить вимушений характер.
За даними соціологів, 88% росіян хочуть завершення війни, тоді як лише 47% вірять, що Путін здатен це зробити. Нерідко люди вважають, що їхнє найближче оточення виступає проти продовження бойових дій — сигнал, що проникає крізь репресивну систему.
Ставлення до ветеранів СВО також не відповідає пропагандистському образу «героїв». За опитуваннями «Левада-Центру», лише 40% росіян сприймають їх позитивно, тоді як більшість бачить у них або загрозу, або жертв війни.
Війна, яка до січня 2026 року триватиме довше, ніж боротьба СРСР з нацистською Німеччиною, вже не викликає у населення ані гордості, ані ентузіазму.
Кремль посилює тиск
Російська влада, яка проводить власні соціологічні дослідження, чудово знає про погіршення настроїв. Проте Путін не демонструє готовності до компромісів: замість пошуку виходу він підвищує ставки, посилює репресивний контроль та ідеологічний тиск.
Аналітики The Economist наголошують: війна стала системоутворюючим фактором для російської економіки та політики. І навіть її завершення не розв’яже проблем — воно лише оголить масштаби структурної кризи.
