Передача Україні шведських радарів, що літають, — велика і важлива новина, оскільки такі літаки значно посилять повітряні сили ЗСУ після того, як ті отримають винищувачі F-16.
У прес-релізі Міноборони Швеції не йдеться про кількість таких літаків, але, за повідомленням кількох джерел, ЗСУ передадуть дві одиниці ACS-890.
Літаючий радар, перебуваючи на великій висоті, здатний контролювати повітряний простір на більшу дальність, ніж наземні РЛС, обмежені горизонтом. Зараз у ЗСУ таких літаків немає.
Росія застосовує літаки далекого радіолокаційного виявлення – застарілі А-50 і сучасніші А-50У. У довіднику Military Balance за 2022 рік йдеться, що перед початком вторгнення Росія мала трьох застарілих A-50 і шість А-50У.
Два російські А-50У були збиті на початку 2024 року. Хоча можливості російських ВКС після цього скоротилися, однак наявність таких систем сильно ускладнює застосування української авіації — вони контролюють повітряний простір і управляють діями російських винищувачів.
Шведські літаки ACS-890 (їх також називають у різних джерелах Saab 340B AEW-300 або S 100D Argus) – такі ж літаки раннього радіолокаційного виявлення. При цьому радар для цієї системи був розроблений на початку 1990-х років і з того часу модернізувався, тобто це сучасні системи.
На вигляд ACS-890 сильно відрізняються від російських і американських радарів. По-перше, вони використовують невеликий турбогвинтовий літак Saab 340 – російські A50 зроблені на базі важкого транспортника Іл-76, а американські E-3 Sentry – на основі Boeing 727.
Це потенційно обмежує обсяг обладнання, яке може бути встановлене на такий літак, що звужує його можливості щодо отримання та обробки інформації — на нього просто важко поставити, наприклад, ще одну антену.
Але це не сильно скорочує час, який він може перебувати в повітрі — ACS-890 може барражувати протягом 5 годин більше, ніж російський літак, але менше, ніж американський.
Ще одна відмінність — замість антени, що обертається, яка укладена в обтічник, схожий на літаючу тарілку, радар Erieye шведського літака знаходиться всередині прямокутного корпусу, жорстко закріпленого над фюзеляжем.
Ця особливість дещо звужує огляд радара, але дозволяє використовувати антену більшого розміру, що позитивно позначається на дальності та якості отриманої інформації.
За інформацією виробника, Erieye здатна виявляти повітряні цілі на відстані до 450 кілометрів. Це досить умовний показник, тому що дальність виявлення залежить від характеристик об’єкта — великого бомбардувальника буде видно на більшій відстані, винищувач — на меншій, а літаки, побудовані із застосуванням технології «стелс», ще ближче.
Проте вважається, що дальність виявлення звичайного винищувача на середній висоті радаром E-3 Sentry становить приблизно 400 кілометрів. Дальність виявлення об’єктів на поверхні моря становить 350 кілометрів, причому він здатний помітити мету розміром із водний мотоцикл.
Ще однією перевагою шведського літака є потенційна можливість інтегрувати його в систему обміну інформацією Link 16, яку використовують багато західних повітряних і наземних систем.
F-16, які Україна, ймовірно, отримає до кінця 2024 року, також можуть підключатися до такої системи та отримувати інформацію від радара, що значно покращить їхні бойові можливості.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.