політика ЄС

Європейський Союз стоїть перед необхідністю реформувати власні механізми ухвалення рішень щодо розширення. Принцип одностайності, який колись гарантував рівність держав-членів, нині дедалі частіше перетворюється на інструмент політичного шантажу — що блокує інтеграцію країн-кандидатів і підриває довіру до самого ЄС. Як вето стало зброєю політичного тиску У попередні хвилі розширення — під час вступу Іспанії, Польщі чи Великої Британії — суперечки не перешкоджали розширенню. Але з часом, особливо після початку процесу приєднання Західних Балкан, право вето почали використовувати як політичний важіль. Показовим став випадок Північної Македонії, коли Греція та Болгарія роками блокували переговори через історичні й мовні спори. Вперше розширення ЄС фактично опинилося у заручниках двосторонніх конфліктів. Це створило «сіру зону» між правом і політикою: навіть незначні розбіжності можуть паралізувати євроінтеграційний поступ. Відсутність механізмів арбітражу або медіації перетворює розширення на політичне поле гри окремих урядів. Механізм врегулювання спорів — альтернатива вето Аналітики Стівен Блокманс та Бутрінт Беріша пропонують створити Enlargement Dispute Resolution Mechanism (EDRM) — спеціальний механізм арбітражу для врегулювання суперечок між країнами-членами та кандидатами. Він дозволив би вирішувати технічні питання під егідою Єврокомісії, а політичні чи історичні — через міжнародні інституції, як-от Міжнародний суд ООН чи Венеційську комісію. EDRM підвищив би політичну ціну будь-якої спроби заблокувати процес розширення з егоїстичних мотивів. Але водночас існують ризики — арбітраж неминуче містить політичну складову, тому механізм має бути незалежним, прозорим і підзвітним лише в межах компетенції інституцій ЄС. Читайте також: Євросоюз зупиняє торговельний діалог із Китаєм — Financial Times Від одностайності — до кваліфікованої більшості У дослідженні Reining in the Enlargement Vetoes: The German-Slovenian Non-Paper Under Review пропонується ще один шлях — поступовий перехід до системи кваліфікованої більшості. Це означає ухвалення рішень за підтримки щонайменше 65% країн-членів, які представляють 72% населення ЄС. Такий підхід обмежує зловживання вето, але водночас зберігає баланс впливу між державами. Додаткові запобіжники, як-от колективне вето (мінімум три країни для блокування), могли б зменшити ризик політичних маніпуляцій і забезпечити стабільність розширення. Час для рішучих реформ Реформування принципу одностайності — це не лише технічна зміна, а й крок до збереження політичної єдності та геополітичної ваги Євросоюзу. Без інституційного оновлення та обмеження зловживань правом вето ЄС ризикує втратити привабливість для нових членів і перетворитися на «ветократію», нездатну діяти єдиним голосом.

Розширення без права вето: як ЄС може оновити правила вступу нових членів

Євросоюз продовжив економічні санкції проти Росії до січня 2026 року

Євросоюз планує витиснути більше прибутку з заморожених російських активів — Politico

Добровільне медстрахування 2025: які поліси обирають українці та корпоративні тренди

Вартість відбудови будинку на Соборному 44 зросла до понад 180 млн грн

«Не міг заснути»: хет-трик Перрота і гол на 90+6 вивели Ірландію у плейоф ЧС-2026

У Запоріжжі рятувальники врятували двох чоловіків під час пожеж: що відомо про стан постраждалих

Чому Усик втратив статус абсолютного чемпіона світу й відмовився від пояса WBO: усі деталі та реакції

Експерти, які передбачили кризу 2008 року, попереджають про нову загрозу для світової економіки

Путіну дали час до весни: як США і Китай бачать розвиток війни в Україні