Стельмах Михайло Панасович – український радянський письменник, поет, драматург, академік Академії наук Української РСР народився 24 травня 1912 року в селі Дяківці Літинського повіту Подільської губернії, нині – Літинського району Вінницької області (Україна), у бідній селянській родині. У 1933 року закінчив літературний факультет Вінницького педагогічного інституту. З 1933 по 1938 рік працював сільським учителем спочатку у рідному краї, а потім у Київській області. Паралельно працював збирачем народної пісенної творчості. Літературну діяльність розпочав у 1936 році. Перша збірка віршів «Доброго ранку» вийшла 1941 року, перед війною а одним із найбільш популярних його творінь є автобіографічна повість «Гуси-лебеді летять» – https://dovidka.biz.ua/husy-lebedi-letyat-chytaty-myhaylo-stelmah/.
З початком Великої Вітчизняної війни Стельмах був рядовим артилеристом, а згодом фронтовим кореспондентом газети 1-го Українського фронту «За честь Вітчизни» пройшов дорогами війни, був двічі тяжко поранений, контужений. Після чергового поранення був евакуйований до Уфи, працював у бібліотеці в уфімському Будинку офіцерів. 1944 року повернувся до лав захисників Вітчизни і закінчив війну на німецькій землі.
Під час війни у Воронежі та Уфі вийшли дві збірки фронтових віршів, а 1943 року з’явилася надрукована в Уфі книжка оповідань «Березовий сік». Якщо передвоєнна книга лірики Михайла Стельмаха осяяна усмішкою, то фронтові вірші набули рис мужньої суворості, поруч із ніжністю в них зазвучала сталь. І в людях, і у пейзажі поет підкреслював стійкість, витривалість, життєву силу, завзятість. Створювалися вірші у перервах між боями, у довгі шпитальні ночі.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни Стельмах повернувся до України. У 1945-1953 роках працював в інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Автор кількох збірок віршів, п’єс, книжок для дітей.
У романах та повістях М.А.Стельмаха зображені головні етапи життя українського села у ХХ столітті: трилогія «Велика рідня» (1949-1950; Державна премія СРСР, 1951), «Кров людська – не водиця» (1957), «Хліб і сіль» (1959), в 1961 трилогія була перекладена російською мовою, в тому ж році удостоєна Ленінської премії; романи «Правда і кривда» (1961, російський переклад 1962) та «Дума про тебе» (1969), повісті для дітей «Гусі-лебеді летять» (1964, російський переклад 1965) та «Щедрий вечір» (1967, російський переклад 1967) ).
Проза Михайла Стельмаха відрізняється глибоким проникненням у психологію селянина, багатством мови, лірико-романтичною піднесеністю стилю, великою кількістю фольклорних та етнографічних елементів. Книги Стельмаха перекладені багатьма мовами світу.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 травня 1972 року за видатні заслуги у розвитку радянської літератури, плідну громадську діяльність та у зв’язку з шістдесятиріччям від дня народження Стельмаху Михайлу Опанасовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордену Молі та ордену Леніна.
Останній роман – «Чотири броди» (1979, Державна премія Української РСР імені Т.Г.Шевченка, 1980), зображує українське село 1930-х років та часів Великої Вітчизняної війни. Письменник говорив, що у житті кожної людини є чотири броди: блакитний, як світанок, – дитинство; як сон – хмільний брід кохання; брід праці та життєвих турбот; і, нарешті, – брід онуків та прощання. Від того, як людина переправиться через них, стає зрозуміло, чого вона варта.
Чотири роки було потрібно Стельмаху щоб видати свій роман, і, як вважав його син Ярослав, саме це значно скоротило йому життя. Письменник, мабуть, одним із перших у художній літературі порушив питання про голодомор 1933 року, геноцид проти українського народу, репресії, атмосферу недовіри та доносів. Він відчував, що не має права мовчати, і його покликання – писати правду, хоч би якою гіркою вона була.
Чиновники від культури вимагали викреслити глави про голодомор, вважаючи, що писати це зовсім недоцільно. М.А.Стельмах не погоджувався, оскільки сам народився селянської сім’ї та писав у тому, що добре знав. Він вважав, що не можна забувати про чорні сторінки нашої історії.
Жив у Києві. Помер 27 вересня 1983 року. Похований на Байковому цвинтарі у Києві.
Нагороджений 3 орденами Леніна (24.11.1960; 23.05.1972), орденами Жовтневої Революції (02.07.1971), Вітчизняної війни 2-го ступеня (16.06.1945), Трудового Червоного Прапора2(1). ), медалями. Депутат Верховної Ради СРСР 6-9 скликань.
У місті Вінниця на алеї письменників встановлено погруддя М.А.Стельмаха. Меморіальні дошки встановлені: у Києві на будинку, в якому він жив; у Вінниці на будівлі навчального корпусу №1 Вінницького педагогічного університету, де він навчався.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.