У вівторок, 11 березня, у Гренландії, найбільшому острові у світі, що є самоврядною територією у складі Данії, відбудуться парламентські вибори. У будь-який інший час вони навряд чи привернули б хоч якусь увагу навколишнього світу. Але нинішнього року міжнародна громадськість стежить за електоральним процесом на острові з неабияким інтересом. А все завдяки президенту США Дональду Трампу, який пообіцяв «так чи інакше» отримати контроль над Гренландією. У цьому ключовим питанням виборів стала тема незалежності від Данії. Судячи з опитувань, виборці проголосують за ті партії, які мають намір провести референдум із цього приводу.
Свого прем’єр-міністра Гренландія обирає кожні чотири роки, починаючи з 1979-го. Але оскільки зовнішня політика та оборона перебувають у компетенції не влади острова, а уряду Данії, ключовими темами всіх передвиборних кампаній були економіка та соціальний розвиток. Наприклад, головною темою останніх виборів у Гренландії 2021 року стало питання, чи варто дозволити на острові видобуток корисних копалин заради диверсифікації економіки. Але оскільки поклади рідкісноземельних металів знаходяться поруч із родовищами урану, більшість населення виступила проти, а соціалістична партія Inuit Ataqatigiit («Народна спільнота»), яка підтримала заборону на видобуток урану, перемогла.
Передвиборний порядок денний 2025 року виявився зовсім іншим. «Питання про незалежність зайняло так багато місця, що витіснило дебати про економіку Гренландії, які в звичайних умовах були б дуже, дуже великою частиною виборів»,— заявив головним редактором щоденної гренландської газети Sermitsiaq Массана Егеде в бесіді з іноземними журналістами (цитата з Politico).
Зрозуміло, дебати про те, чи Гренландія повинна залишатися частиною Данії, прагнути незалежності або налагоджувати тісніші зв’язки з такими гравцями, як США та Європа, виникли далеко не на порожньому місці. Їх спровокував Дональд Трамп. Він назвав приєднання острова до США “абсолютною необхідністю”, відмовившись при цьому для досягнення своєї мети виключити використання військової сили або економічного примусу. Минулого тижня Дональд Трамп заявив, що США отримають Гренландію «так чи інакше».
У січні на острові побував старший син американського лідера Дональд Трамп-молодший. Він заявив, що прилетів «як турист» і не збирається ні зустрічатися з місцевими політиками, ні коментувати заяви батька.
Однак не преминув роздати гренландцям бейсболки з логотипом MAGA (Make America Great Again) та спробував заманити бездомних на безкоштовний обід.
На цьому тлі гренландська влада, яка на пару з датськими політиками неодноразово відповідала президенту США, що «Гренландія не продається», вирішила захистити себе від американського впливу на рівні законодавства. У лютому на острові було ухвалено закон про заборону анонімних та іноземних пожертв на політичну діяльність.
- Читайте також: Трамп упевнений, що США отримають Гренландію «так чи інакше»
Згідно з опитуванням, проведеним у січні, 85% гренландців виступають проти ідеї Трампа зробити острів частиною США. Але саме обговорення американських домагань на острів плавно перетекло в дискусії про те, яке місце Гренландії у світі і чи не варто їй здобути незалежність від Данії.
Наразі більшість місць у парламенті належить коаліції партії Inuit Ataqatigiit та її молодшого партнера Simiut («Вперед!»). Обидві партії виступають за незалежність і вже пообіцяли у разі своєї перемоги призначити референдум щодо відділення острова від Данії. Опитування в Гренландії проводяться нечасто, проте одне з них, проведене в січні компанією Verian, продемонструвало: саме ці політичні сили знову стануть двома найбільшими партіями із шести у 31-місцевому парламенті.
Відповідно до угоди з Данією від 2009 року Гренландія — найбільший острів у світі, що перевершує територією Францію, Німеччину, Іспанію, Великобританію, Італію, Грецію, Швейцарію і Бельгію разом узяті, але населений всього 56 тис. осіб, переважно інуїтами,— має право проголосити незалежність на законних.
Згідно з опитуваннями, більшість місцевого населення загалом підтримує ідею незалежності від Данії. І в останні місяці ця ідея стала ще популярнішою.
Почасти відображенням цих настроїв можна вважати новорічне звернення прем’єра Гренландії Муте Егеде, у якому він заявив, що «настав час зробити наступний крок для нашої країни» і що гренландці повинні звільнитися від «оків колоніальної епохи».
Водночас не всі до кінця розуміють, як саме має виглядати незалежне життя острова. «Політики не дуже чітко розуміють, що таке незалежність насправді. Чи це економічна незалежність? Почуття незалежності? Наявність власних кордонів? Ми так багато говоримо про це тому, що це викликає у нас емоції. Ми хочемо незалежності, але у всіх нас дуже різні визначення того, що таке незалежність», — зазначив головний редактор Sermitsiaq Массана Егеде (до речі, не однофамілець, а зведений брат прем’єра).
Однією з головних перешкод на шляху до свободи є фінанси. Щорічно Данія субсидує гренландську економіку на суму понад 550 млн. євро.
Це більшість доходів бюджету острова, що дозволяє покривати витрати на сприяння зайнятості, охорону здоров’я та освіту. У фінансуванні Гренландії, хай і скромніше, також бере участь Євросоюз, хоча острів не є членом об’єднання. У цих умовах здобуття незалежності означатиме для Гренландії появу величезної дірки у бюджеті.
Не менше питань викликає і те, наскільки острів зможе самостійно подбати і про власну безпеку — з урахуванням як домагань Дональда Трампа, так і уваги до Арктики з боку Росії та Китаю.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.