Західна військова доктрина каже, що для успіху наступу на укріплені позиції противника потрібно заручитися пануванням у повітрі, однак рішення про передачу Україні західних винищувачів у Білому домі досі не прийнято.
Коли Україна приступала до свого великого контрнаступу цієї весни, воєначальники на Заході знали, що українські війська не мають ні необхідної підготовки, ні достатнього арсеналу озброєнь – від снарядів до бойових літаків, – необхідних для того, щоб вибити російські сили з укріплених позицій. Однак вони сподівалися, що відвага і рішучість українців все ж таки дозволять їм узяти гору, пише в неділю газета Wall Street Journal.
Оскільки зараз наступ, мабуть, дедалі більше буксує і ймовірність великомасштабного прориву українських військ цього року неухильно знижується, перед Вашингтоном та його союзниками постає тривожна перспектива довшої війни – і, як наслідок, нових витрат.
Видання зазначає, що перед Байденом, що йде на вибори 2024 року, стоїть складне завдання: збалансувати допомогу Києву з вимогами своєї виборчої кампанії.
Нерішучість США все більше суперечить настроям європейських лідерів, серед яких останніми місяцями зростає впевненість у тому, що для забезпечення безпеки континенту перемога України (і поразка Росії) має бути повною.
Однак Європа не має достатніх ресурсів для того, щоб забезпечити українцям перемогу. На думку західних дипломатів, європейські лідери також навряд чи значно посилять підтримку Києва, якщо відчуватимуть подальше ослаблення такої підтримки Вашингтоном, зазначає видання.
Порівняно з минулим роком ситуація на фронті різко змінилася, пише WSJ. Тоді Україна використала високомобільну, децентралізовану оборону проти великих, але громіздких сухопутних російських військ, зумівши зупинити їхнє просування під Києвом, а потім змусити їх залишити Харків та Херсон. Москва мало використовувала свої потужні військово-повітряні сили
«Тепер Україна перейшла у наступ на позиції російських військ, які за кілька місяців встигли збудувати потужну оборону, – пише WSJ. – Згідно з західною військовою доктриною, щоб атакувати супротивника, що окопав, необхідно як мінімум втричі перевищувати його за чисельністю і використовувати добре скоординоване поєднання повітряних і наземних сил».
Крім цього, занепокоєння викликає і відсутність у ЗСУ переваги в небі – на думку західних військових, без нього складні наступальні операції просто неможливі. Жодна західна армія ніколи не почне наступальної операції на укріплені рубежі супротивника, не маючи повної переваги в небі, кажуть вони.
Про нестачу авіації та засобів ППО, які потрібні для успіху українського контрнаступу, американські аналітики знали вже на початку цього року, нагадує видання, посилаючись на виток секретних матеріалів Пентагону, оприлюднених Джеком Тейшейрою.
Київ не має в своєму розпорядженні достатньої кількості засобів ППО – таких, як американські батареї Patriot або більш мобільні німецькі системи Gepard, – щоб розмістити їх поблизу лінії фронту. Patriot та інші великі, менш мобільні системи також уразливі для атак російських безпілотників.
Нестача в України засобів ППО та зенітного озброєння на полі бою забезпечила Росії перевагу у повітрі на більшій частині фронту, зазначає WSJ.
Незважаючи на те, що українські льотчики нарешті отримали зелене світло від Вашингтона на початок навчання пілотуванню винищувачів F-16, необхідного дозволу на постачання цих літаків до ЗСУ адміністрація США поки що так і не дала. Створення необхідної бази для їх експлуатації займе місяці, і, на думку аналітиків, українські F-16 за сприятливого збігу обставин з’являться в небі не раніше наступного року.
Але і в цьому випадку виникає питання про їх ефективність, оскільки залишається незрозумілим, скільки саме винищувачів отримає Україна, в якій модифікації, з яким бортовим обладнанням та озброєнням, як саме здійснюватиметься процес їх технічного обслуговування та ремонту та який ступінь інтеграції з рештою військ вони будуть мати.
Використання сучасних винищувачів вимагатиме від української армії нового рівня координації військових операцій. Водночас, затягування вирішення питання про передачу Україні літаків дає можливість для Росії продовжувати й надалі посилювати своє повітряне угруповання.
