На прес-конференції в рамках форуму «Україна 2024. Незалежність» президента України запитали, наскільки важко українським військам у ході наступу в Курській області дотримуватись міжнародного законодавства і чому росіяни не опираються «ласковому окупанту» (цей термін використовував трохи раніше сам Зеленський). той час, як українці дуже сильно противилися російській окупації? Ось відповідь Зеленського:
«Сьогодні ми багато говоримо про юридичні поняття та дефініції. Так от, у нас не окупація, давайте почнемо з цього. У нас триває оборонна операція. Це захист. Ми не даємо можливості робити буферні зони на нашій території, ми відповідаємо всіма захисними можливостями та кроками на території РФ, щоб не допустити окупації нашої землі. […] Тому ви бачите, ми нічого не приєднуємо до нашої держави, не змінюємо законодавства, конституції тощо. Нам не потрібні зайві, чужі землі, і чужі громадяни нам також не потрібні.
Про ставлення. Насамперед, я вважаю, що наші люди — вони просто кращі. Просто краще. Вони не ставляться до цивільних — хоч це й цивільні з ворожої країни — вони не ставляться до них як звірі. Просто, як люди. Ви думаєте, головком чи я дзвонив і казав: візьми цебро і принеси бабусі дай води? Наші військові просто нормальні люди. Безумовно, бувають різні ситуації, але здебільшого… […]
Щодо інших речей. Вони (українські військові) знають, що важливе. Нам дуже важливо не бути такими, як ті, що принесли нам війну. З мародерством, зґвалтуваннями тощо. І я дуже пишаюся нашими воїнами, бо в нас такого й близько нема. Це дуже важливо, тому що це все [впливає на] відношення міжнародної спільноти. І ви бачите ставлення до цієї операції. Хоча вони не знали. Ви бачите це ставлення, бо ми поводимося як люди. І важливо зберігати цю тональність.
І останнє. Вони знають, що нам важливо повернути людей. Вони мають цих полонених давати більше й більше. Тому що обмінний фонд у нас був набагато меншим, ніж у росіян, ви пам’ятаєте, перший рік війни. Тому нам треба його збільшувати, хоч би як важко. […] Нам потрібні полонені, бо інакше ми не повернемо».
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.