На території Китаю, у найвищих горах планети — Гімалаях, можуть бути величезні запаси рідкісноземельних металів — елементів, від доступу до яких залежить технологічний розвиток і майбутнє багатьох країн світу. Довжина пояса оцінюється в багато сотень кілометрів, а потенційні обсяги видобутку можуть бути більшими, ніж на родовищах, які Китай освоює зараз. Встановити точні координати запасів на такому великому майдані непросто, проте тепер до справи підключили технології штучного інтелекту, які мають допомогти прискорити процес. Від успіху пошуків залежить, чи зможе КНР закріпити за собою позицію провідного гравця у стратегічному секторі та посилити важелі тиску на своїх геополітичних конкурентів. Поки Китай уже почав втрачати монополію на ринку, тоді як опоненти Пекіна шукають способи якнайшвидше позбутися небезпечної залежності.
ШІ поспішає на допомогу
«Рідкоземельні метали (РЗМ) – незамінні матеріали для інноваційних сфер: секторів нових матеріалів, нової енергії, військових технологій та інформаційних технологій. Йдеться про ресурс, який має ключове стратегічне значення для конкуренції держав на глобальному рівні», — пояснює професор Цзо Женьгуан із лабораторії геологічних процесів та мінеральних ресурсів Китайського університету наук про Землю.
Разом із командою він працює над тим, щоб за допомогою технологій штучного інтелекту (ШІ) встановити точні координати родовищ рідкісноземельних металів у Гімалаях. Попередні оцінки показують, що мова може йти про пояс завдовжки понад тисячу кілометрів у високогір’ї біля південних кордонів Тибету, на території, яка є предметом територіальної суперечки між Китаєм та Індією.
Пошуки покладів на такій величезній площі і в таких обставинах у нормі можуть зайняти роки, якщо не десятиліття, але Китай хоче вирішити завдання якнайшвидше. Поки що технології штучного інтелекту безпосередньо «в полі» не застосовуються, проте Цзо Женьгуану та колегам уже вдалося суттєво наростити точність роботи ІІ, довівши її до більш ніж 90 відсотків, і тепер залишається з’ясувати, за якими критеріями машина приймає рішення.
За словами вченого, саме рідкісноземельні метали мають опинитися зараз у фокусі китайської держави, тоді як попит на деякі інші традиційні ресурси за кілька десятиліть почне падати. РЗМ сьогодні називають «вітамінами промисловості»: вони необхідні для виробництва електромобілів, електронних пристроїв, акумуляторів, вітряних турбін, ефективної переробки нафти та активно використовуються у військовій сфері — від лазерів та приладів нічного бачення до боєприпасів.
До рідкозем відносять 17 елементів: групу лантаноїдів – лантан і ще 14 схожих за властивостями металів, а також скандій та ітрій. Незважаючи на назву, не можна сказати, щоб РЗМ зустрічалися рідко. Деякі з них більш поширені на планеті, ніж мідь і золото, проте концентрація на конкретних ділянках зазвичай не надто велика: видобуток може бути нерентабельно. Саме тому потенційно перспективні родовища привертають серйозну увагу, а деякі вважають, що доступ до цих ресурсів у майбутньому можуть розгорнутися як торгові, а й реальні війни.
У ситуації з гімалайським родовищем питання потенційного конфлікту є особливо актуальним. Суперечка про землі на півдні Тибету продовжується з середини минулого століття і досі призводить до сутичок на прикордонних територіях; остання сталася лише близько півроку тому. Незрозуміло до того ж, як сусід Китаю віднесеться до перспектив екологічної шкоди місцевості: специфіка процесу видобутку така, що завдає помітної шкоди навколишньому середовищу та екосистемам і потенційно загрожує забрудненням водних ресурсів.
34% світових запасів РЗМ припадає на Китай
Важливість подібних родовищ, однак, настільки висока, що потенційні труднощі навряд чи можуть стати аргументом відмовитися від їх розробки. Китайські дослідники вказують, що питання може мати для країни стратегічне значення. Частка країни у світових запасах РЗМ нині скорочується: у середині 1990-х на Китай припадало 44 відсотки загальних обсягів, а тепер — близько 34 відсотків, йдеться приблизно про 44 мільйони тонн із глобальних 130 мільйонів. Для масштабу: актуальні річні обсяги видобутку становлять 300 тисяч тонн на рік, у найближчі десятиліття попит має зрости на сотні відсотків.
Якщо розвідка запасів у Гімалаях виявиться вдалою, то показник суттєво зросте: потенціал покладів можна порівняти з тими.
стороженнями, які Китай сьогодні освоює у Внутрішній Монголії та південних провінціях. Успіх повинен буде закріпити за КНР роль провідного та незамінного гравця сектору, яка вперше за останні десятиліття може опинитися під загрозою.
До успіху йшов
Безумовним лідером на ринку рідкісноземельних металів Китай став у 1980-ті роки. Його перевагами були не лише перспективні родовища з високою часткою утримання металів у руді, а й дешева робоча сила — люди, які готові за невеликі гроші працювати на важкому та шкідливому виробництві. Вартість видобутку в КНР була набагато нижчою, ніж у США, які лідирували в секторі раніше, до того ж Китай субсидував витрати компаній та заплющував очі на екологічні стандарти.
КНР продавала метали за ціною, нижчою від собівартості, — і підняла ціни, коли виробництво вже загинуло в Америці, Європі та Росії.
До кінця нульових на території КНР видобувало 95 відсотків рідкісноземельних металів, що дало країні положення монополіста, здатного диктувати свої умови тим, хто залежав від китайського імпорту: по суті, всім державам, які потребують РЗМ. З 2009 року Пекін обмежував експорт, провокуючи різке зростання цін, а 2010-го блокував постачання до Японії після конфліктного інциденту в морі. Трохи пізніше Китай призупинив експорт до США та Європи, офіційно заперечуючи існування ембарго.
95% видобутку РЗМ припадало на Китай до 2010 року
Практика обмежень призвела до масштабної суперечки у Світовій організації торгівлі (СОТ), що закінчилася на користь США, ЄС та Японії, а частка інших країн у видобутку РЗМ з 2010-х років почала зростати — у тому числі за рахунок того, що дії Пекіна підняли ціни на метали, зробивши їхню видобуток більш економічно привабливою. На завершення суперечки у СОТ у 2014 році на Китай припадало вже менше 90 відсотків обсягів, до 80 відсотків показник опустився до 2018 року, а торік становив, за різними оцінками, до 65-70 відсотків.
Роки абсолютної домінації в глобальній структурі поставок, як би там не було, не минули даремно і забезпечили Китаю умови для активного розвитку сектора переробки металів: його частка сьогодні становить 86 відсотків глобальних обсягів. Також країна забезпечила собі практично монопольне становище і на етапі виробництва продукції з РЗМ: вона виготовляє понад 90 відсотків рідкісноземельних магнітів, які потрібні для створення постійного магнітного поля та використовуються у різній техніці — від мобільних телефонів до вітрогенераторів та електромобілів.
З іншого боку, у міру зниження власного видобутку переробка почала більше покладатися на імпортну сировину. «Китай сильно залежить від зовнішніх поставок рідкісноземельної сировини, вони з гіркотою усвідомлюють, що така залежність може бути використана проти них», — зазначав навесні глава Ginger International Trade and Investment Томас Крюммер, який спеціалізується на рідкісноземельних металах і працює в регіоні з кінця 1999 року. .
Наздогнати та перегнати
Втім, поки що питання залежності все ж таки стоять набагато гостріше не для Китаю, а для його опонентів, адже від продукції з РЗМ залежать стратегічно важливі сфери економіки. Так, без рідкісних земель може провалитися трансформація енергосектору, яка активно йде в США та Європі. Без доступу до ресурсу під загрозою виявиться, зокрема, проект переходу на електрокари, який у Євросоюзі має вже обов’язковий характер, а також розвиток альтернативної енергетики — для роботи одного вітрогенератора потрібні сотні кілограмів рідкісноземельних металів.
Очевидно, тривожною виглядає загроза і для оборонної промисловості, яка також покладається на продукцію з РЗМ, а значить — на китайський імпорт. Минулого року Пентагон припиняв постачання винищувачів F35, оскільки виявилося, що конструкція літака передбачала використання сплаву кобальту та рідкісноземельного самарію з КНР. Справа закінчилася видачею спеціального дозволу на тимчасове використання китайського матеріалу: альтернативу пообіцяли знайти у 2023 році.
Китай тим часом останні роки вже давав зрозуміти, що, як і раніше, готовий користуватися своїм становищем на ринку як важелем тиску на противників. У 2019 році Пекін у розпал торгової війни зі США загрожував Вашингтону повним припиненням постачань, які забезпечували американські потреби у РЗМ на 80 відсотків.
$200 млн виділили США на підтримку сектора РЗМ у 2020 році
Загрози реалізовані не були, але цей інцидент все ж таки змусив США почати шукати вирішення потенційних проблем. У 2020 році адміністрація президента Дональда Трампа виділила на підтримку сектора більше 200 мільйонів доларів, а Міноборони країни почало фінансувати кілька галузевих підприємств.
Додатковий стимул орієнтації на власні видобуток та переробку надали події 2022 року. У відносинах Заходу з Пекіном виникла низка напружених інцидентів, а розрив зв’язків з Москвою через Україну актуалізував ідеї самозабезпечення ключовими ресурсами.
Російсько-українська криза підсвітила питання надійності поставок у секторі рідкісноземельних металів. Тепер США, Євросоюз та Австралія вкладають значні кошти у їхнє виробництво. Активізувалися пошуки запасів, побільшало інвестицій у переробку елементів
Успіхом США можна вважати відродження та розвиток великого родовища Маунтін-Пасс, що закривався в роки абсолютної домінації Китаю і повернувся до роботи лише близько десяти років тому. Сьогодні вона одна вже забезпечує приблизно 15 відсотків світового видобутку РЗМ. Зроблений там концентрат поки що все одно вирушає до Китаю для подальшої переробки, але нинішній стан справ розраховують змінити. Власник копальні — компанія MP Materials — має намір освоїти всі етапи виробництва рідкоземельної продукції.
У Євросоюзі власного видобутку поки немає і в найближчому майбутньому не буде: наприклад, велике родовище на півночі Швеції, виявлене на початку 2023-го, навіть за умови швидкої видачі ліцензій зможе розпочати роботу лише через роки.
Наразі ЄС вирішив зробити ставку на розвиток переробки: у 2021 році було запропоновано план інвестицій у сектор на 1,7 мільярда євро, який, зокрема, має дозволити різко наростити виробництво рідкісноземельних магнітів. Поки що 98 відсотків такої продукції ввозиться з Китаю, проте до кінця десятиліття потреба у будь-якому імпорті може знизитися до 80 відсотків.
Паралельно і США, і Європа, і Великобританія активізували співпрацю з Австралією, яка має помітні запаси РЗМ і має можливість відкривати нові копальні.
45% у постачаннях РЗМ може скласти частку Китаю до 2027 року
За торішніми оцінками Меррімана з Wood Mackenzie, Китай найближчими роками продовжить домінувати в секторі, проте його частка у глобальних постачаннях до 2027 року може знизитися до 45 відсотків. Подібний сценарій навряд чи відповідає інтересам КНР, адже для Пекіна будь-які важелі тиску на Захід стають дедалі актуальнішими на тлі конфронтації: так, загроза ембарго на РЗМ може завадити введенню особливо чутливих санкцій у технологічній сфері.
Ситуацію для Китаю потенційно ускладнює те, що його опоненти мають інші способи уникнути дефіциту рідкісноземельних матеріалів. Рішенням, як зазначають фахівці, можуть стати інновації, а не прості спроби повторити успіхи КНР. Напрямків для роботи відразу кілька: проектування приладів і машин, конструкція яких дозволяє обходитися без РЗМ, створення альтернативних матеріалів з потрібними властивостями і, нарешті, повторне використання металів з техніки, що відпрацювала своє.
Розвиток нових технологій міг би позбавити країни необхідності грати в наздоганяння у видобутку, зміцнивши їх самодостатність та економічну незалежність. Перші кроки в цьому напрямі робляться не лише на Заході, а й, наприклад, у Росії, яка теж втратила своє місце на рідкісноземельному ринку за часів домінування Китаю і лише починає «реанімацію» сектора. Втім, успішність технологічного прориву не гарантована, і у Китаю залишаються всі шанси зберегти свою перевагу — особливо якщо штучний інтелект незабаром підкаже, де саме в Гімалаях приховані колосальні родовища.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.