Українські Збройні сили розпочали серію скоординованих наступальних дій на Південному фронті наприкінці січня 2026 року. За заявами військово-політичного керівництва, за менш ніж місяць вдалося звільнити 8 населених пунктів і відновити контроль над сотнями квадратних кілометрів у межах Запорізької та Дніпропетровської областей. Однак питання про реальний масштаб і кінцеву мету операції залишається відкритим.
Що відбувається на фронті
Основні вектори наступальних дій — район Степногірська (20 км на південь від Запоріжжя), Гуляйполе та Олександрівський напрямок на межі Дніпропетровської і Запорізької областей. Геолоковані кадри підтверджують просування українських сил північніше і північно-східніше Степногірська, а також північніше Гуляйполя — в районах сіл Добропілля, Тернувате і Косівцеве.
Найглибший прорив ЗСУ вдалося здійснити саме на Олександрівському напрямку: тут армія Росії витісняється з Дніпропетровщини, яку вона захопила минулого літа.
Скільки саме звільнено: розбіжність у цифрах
Президент Зеленський 20 лютого назвав цифру 300 кв. км. Головком ЗСУ Олександр Сирський 23 лютого повідомив про 400 кв. км і 8 звільнених населених пунктів. Водночас 8-й корпус ДШВ, який проводить операцію, вказав на 300 кв. км. Американський Інститут вивчення війни (ISW) оцінює звільнену площу значно скромніше — у 165 кв. км.
Речник Південного угруповання Владислав Волошин пояснив розбіжність: у цифрах враховуються результати по всіх напрямках — і відновлений контроль над населеними пунктами, і «сіра зона», і «зачистки» там, де противник лише намагався інфільтруватися.
Цілі операції: не контрнаступ, а стабілізація
Командир 1-го Окремого штурмового полку імені Дмитра Коцюбайла Дмитро Філатов (позивний «Перун») чітко окреслив завдання операції: зупинити просування РФ у бік Запоріжжя, відкинути ворога за річку Гайчур і позбавити його плацдарму для подальшого наступу на місто.
«Це не контрнаступ, це наступальні дії, спрямовані перш за все на стабілізацію ділянки фронту, зупинення просування противника, покращення тактичного положення наших військ і спонукання противника використати резерви не за його задумом, а за нашим», — сказав він.
Водночас він не виключив, що за сприятливого розвитку подій операція може переросте у глибше просування. Однак звільнення Гуляйполя наразі не є завданням — місто «знаходиться в ямі» і не має стратегічної цінності для захисту Запоріжжя.
- Читайте також: Контрнаступ під Степногірськом: Спецпризначенці ГУР знищили штурмові групи РФ та перерізали логістику
Серед задекларованих цілей — також повне звільнення Дніпропетровської області від окупації. На мапах DeepState станом на 25 лютого там лишалося 5–6 окупованих населених пунктів поблизу адміністративної межі.
Чому саме зараз: збіг із відключенням Starlink
Наступальні дії ЗСУ збіглися в часі з відключенням для армії РФ систем супутникового зв’язку Starlink — головного інструменту координації між російськими підрозділами на фронті. Військові аналітики вважають цей збіг невипадковим.
Відповідь Росії: стягують десантуру і морпіхів
Росія вже вживає контрзаходи. За даними розвідки ЗСУ, на Запорізький напрямок перекинуто артилерійську бригаду РФ із Південно-Слобожанського фронту, а також значні сили десантних військ. У зоні відповідальності 1-го ОШП зафіксоване переміщення двох бригад морської піхоти в район Гуляйполя.
«Фактично всю російську десантуру стягують сюди на південь», — заявив речник Волошин.
Командир Філатов вважає, що все це підтверджує: Кремль обрав саме Запорізький напрямок пріоритетом весняної наступальної кампанії. Це підтверджує і статистика ГШ ЗСУ: 25 лютого біля Гуляйполя зафіксовано 36 боєзіткнень — другий показник після Покровського напрямку.
Попри активні спроби РФ повернути втрачені позиції, частина звільнених територій досі позначена на DeepState «сірою зоною» — свідченням того, що бої там тривають щодня.
