Суперником «Інтера» у фіналі Ліги чемпіонів, який пройде 31 травня у Мюнхені, стане ПСЖ. У середу французький клуб, який ніколи раніше не перемагав у найпрестижнішому з єврокубків, на своєму полі впорався — 2:1 — із лондонським «Арсеналом».
Здається, стартові хвилини паризького матчу не могли складатися краще для «Арсеналу», який поступився ПСЖ тиждень тому в Лондоні з рахунком 0:1. Напрочуд легко футболісти англійського клубу знаходили вільні зони передачами. Напрочуд легко вони повертали м’яч після втрат і перетворювали будь-яку атаку на облогу.
Бракувало головного — гола. Але відкрити рахунок за такої переваги «Арсенал» ніби був приречений. Проте півдюжини шансів голу не вистачило.
Не влучив у ворота Деклан Райс, який підставляв голову під класну подачу Юррієна Тімбера. Не забив із того ж району Габріел Мартінеллі, який м’яч отримав після сильного кидка Томаса Парті через бічний. Моментів, створених після аутів, до речі, було «Арсеналу» кілька. Ось вона — зброя, проти якої суперник захищається дуже погано. Але суперник «вижив»: навіть найскладніші завдання у ці напружені хвилини воротар Джанлуїджі Доннарумма вирішив. А потім гра змінилася.
Покірні раніше господарі відповіли контратакою, яку прикрасив постріл Хвічі Кварацхелії, що струсив штангу. Трохи згодом за втрату гостей могли покарати Бредлі Барколя та Дезіре Дуе, але останній пробив слабо. Глядачі, серед яких було багато відомих спортсменів, ще знаходили причини хвилювання. “Арсенал” начебто щось створював, володів територією. Великий баскетболіст Тоні Паркер закривав обличчя, пілот Формули-1 П’єр Гаслі кусав нігті.
Як з’ясувалося, вони даремно нервувалися. У діях «Арсеналу» з’являлося все більше шлюбу, і незабаром це позначилося. Вдалим для парижан став перший стандарт біля воріт лондонців. Фабіан Руїс добряче підстеріг відскок і потужно пробив. Погіршив ситуацію легкий рикошет від грудей Вільяма Саліба. Відмінний шанс збільшити перевагу мав Барколь, але він забарився, перекладаючи м’яч з ноги на ногу і дозволив накрити себе невтомному Райсу. І на перерву команди пішли за рахунку 1:0.
Другий тайм був набагато спокійнішим. Гості, які так яскраво розпочали матч, залишилися без свіжих ідей.
Господарі чудово виходили з-під тиску і поривалися навіть наростити перевагу. Так і вийшло. І даремно, що Вітінья не реалізував призначений за гру рукою пенальті. Чи не біда. Через кілька хвилин ПСЖ забив другий м’яч з гри. Кварацхелія і Усман Дембеле, який тільки вийшов на заміну, побачили ривок правого захисника Ашрафа Хакімі в центр штрафного майданчика і доставили м’яч до нього. Марокканець потрапив упритул зі штангою.
Засмутити Доннарумму «Арсенал» все ж таки зумів. Вже у другій половині тайму команді Мікеля Артети раптово вдалася непогана вертикальна атака, яку завершив вінгер Букайо Сака. І навіть ще один вірний момент створили лондонці. Простріл Ріккардо Калафьорі вивів Саку на порожній стулок, але цього разу англієць відзначитися не зміг.
Парижани, зрозумівши, мабуть, що дозволили супернику надто багато, решту зустрічі провели набагато чистіше та довели справу до перемоги — 2:1 у матчі та 3:1 за підсумками протистояння.
Від титулу їх відокремлює один бар’єр — фінал проти міланського «Інтера», який відбудеться в Мюнхені 31 травня. У разі перемоги в ньому ПСЖ стане лише другою французькою командою, яка виграла найпрестижніший з єврокубків (після «Марселя», якому це вдалося в 1993 році). Досвід таких масштабних перемог, до речі, має головний тренер парижан Луїс Енріке. Його тріумф у Лізі чемпіонів припав на час роботи у «Барселоні» у середині минулого десятиліття.
«Арсенал», так само як і ПСЖ, який ніколи до головної європейської вершини не добирався, вперше за довгий час зупинився неподалік від неї. Проте успішним його сезон назвати складно. Лондонці завершать його без трофеїв.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.