Золото чемпіонату світу з хокею, який пройшов у Чехії, дісталося його господарям. Чеська команда у фіналі турніру здолала швейцарців – 2:0.
Це було сьоме золото, яке завоювала збірна Чехії на чемпіонатах світу з того часу, як вона з’явилася на світ, замінивши збірну Чехословаччини. І з того часу, як у 1992 році на цих турнірах медалі почали розігрувати у форматі play-off, тобто в рамках того відрізка, що прийнято називати «новою ерою» світових першостей.
Сім перемог – це багато. Більше в минулі три з невеликим десятиліття тільки у канадців — дев’ять. Але річ у тому, що успіхи чехів закінчилися давним-давно. Попереднього разу чемпіонат світу вони виграли далекого 2010 року, здолавши у фіналі росіян, тепер від усіх міжнародних змагань відсторонених. А після цього суцільні осічки, як правило, на досить далеких підступах до золота. І констатація кризи в чеському хокеї — не так багато класних хокеїстів у НХЛ, як у 1990-х і нульові, зовсім не ті результати, щоб ними пишатися.
Але ось на домашньому цьогорічному чемпіонаті все у них раптом знову склалося. Вийшла непогана команда — із пристойним посиленням із НХЛ, яка вміє грати у щільний хокей. І вийшло витягти зі своїх переваг максимум вигоди, в півфіналі розбивши вже гідними претендентами на золото шведів, а потім впоравшись із швейцарською збірною, яка щойно викинула в матч за бронзу канадців, яка ніколи золотих нагород не здобувала, але активно — активніше, ніж чехи. — стукали у зачинені двері. У швейцарців під час чеської кризи було бодай два фінали. В обох — у 2013 та 2018 роках — вони поступилися шведам. У Чехії серію, незважаючи на півфінальний подвиг, продовжили.
Празький фінал міг викликати дивні відчуття того, хто за ним дивився. Коли моментів у такому важливому матчі небагато, тягне сказати щось про напругу, що висіла в повітрі, про війну нервів, про розуміння ціни помилки. Але ні, про напругу, принаймні позамежну, гра, строго кажучи, не волала на весь голос. Не закрита наглухо, а така, коли й ті, й інші хочуть начебто йти вперед, розігрувати щось таке тонке, цікаве, не боячись втрати, контратаки. І трапляються вони не так вже й рідко. Але чомусь ніяк з чимось гострим не зростається. І навіть не скажеш, що завдяки подвигам голкіперів. І чеському – Лукашу Досталу, і швейцарському – Леонардо Дженоні – нічого особливого, щоб зберегти ворота, робити не доводиться.
Читайте також: Определились полуфиналисты ЧМ-2024 по хоккею в элитном дивизионе
Отже, за весь стартовий період — один-єдиний епізод, який змусив трибуни захвилюватися по-справжньому. Від страху захвилюватися, бо швейцарський форвард Крістоф Берчі, який уже показав у чвертьфіналі проти німців свій ідеальний кистьовий кидок, знову стріляв на забій і зачепив стійку.
У наступному періоді пішли видалення — натяк на те, що вже зараз станеться щось неординарне. Але ні, і здебільшого ні чехи, ні швейцарці нічого особливо тямущого придумати не могли. А реалізувати його намагалися хокеїсти, які взагалі дуже високо котируються в НХЛ: у чеської команди — Давид Пастрнак, Павло Заха, Мартін Нечас, у швейцарської — Роман Йосі, Кевін Фіала, Ніно Нідеррайтер.
Наприкінці періоду господарі турніру нарешті приперли суперників до стінки. Швейцарці металися власною зоною, навіть не мріючи про зміну п’ятірки. Трибуни гули, думаючи, що настане дещо приємне. Але виявилося, що дарма. Помучившись, швейцарська збірна вистояла.
А на початку заключного періоду вона вже впритул наблизилася до голу. Калвін Тюркауф спритно підставив ключку на п’ятачку, проте шайба, пройшовши Достала, вперлася в штангу.
Ні, все тут висіло на тоненькому волоску. Він тріснув у середині двадцятихвилинки. Давид Пастрнак, знаменитий снайпер, прилетів на чемпіонат світу під завісу групового етапу після того, як його «Бостон Брюїнс» зрізався у другому раунді Кубка Стенлі на «Флорида Пантерс». Прилетів у ранзі головної чеської надії на розкішний результат першості. Однак у перших трьох своїх матчах на турнірі — з канадцями, американцями та шведами — Пастрнак не набрав жодного очка.
Прорвало його в найкращий момент. Здавалося, що швейцарці вже пристосувалися до чехів, точно знають, як і де їх відловлювати. Але Пастрнак після виграного вкидання в чужій зоні таки зміг викотити на свою улюблену крапку в лівому колі вкидання, і ніхто з опікунів на цей рух не зреагував. А Дженоні не зреагував на кидок нападаючого в дотик.
Наприкінці тренер швейцарців Патрік Фішер, зрозуміло, прибрав воротаря на лаву заради шостого польового гравця. Штурм вилився в другу чеську шайбу — Давида Кемпфа, яка вбила інтригу.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.