Учені Утрехтського університету в Нідерландах виявили, що поточні кліматичні моделі недооцінюють потепління, що відбуваються в Арктиці. Згідно з результатами дослідження, опублікованого в журналі Climate of the Past, існує раніше невідома кліматична мінливість віком 50 мільйонів років, яка робить значний внесок у полярне посилення.
Полярне посилення визначається як відношення потепління у високих широтах до потепління у низьких широтах. Це явище викликане як атмосферними процесами, так і зворотним зв’язком льод-альбедо, в якій танення льодів призводить до оголення темних поверхонь, що поглинають більше сонячної енергії та посилюють нагрівання.
Дослідження показало, що полярне посилення в геологічній епосі еоцен (56-48 мільйонів років тому), коли Земля була вільна від льоду, було викликано суто атмосферними процесами. Тоді середня температура поверхні піднялася на 10-16 градусів Цельсія вище за доіндустріальний рівень. Це гіпертермальне явище, відоме під назвою палеоцен-еоценовий термічний максимум, було викликане циклічними змінами в орбіті Землі (цикли Міланковіча).
Вчені використали метод палеотермометра TEX 86 на основі аналізу мембранних ліпідів архей Nitrososphaera, щоб реконструювати температуру морської поверхні у тропічному регіоні. При більш високих температурах навколишнього середовища ліпідні молекули мають більше структур у вигляді кілець, що дозволяє зберегти жорсткість мембрани. Опади з кернів, взятих у тропічній частині Атлантичного океану, дозволили оцінити температуру з роздільною здатністю близько 4000 років.
Читайте також: В Арктиці збільшилися викиди метану
Потім ці температури порівнювалися з коливаннями температури океанів у високих широтах, які вченим вже відомі по реконструкціям температури глибоких верств морської води. Виявилося, що мінливість температури в тропіках була еквівалентною мінливості у високих широтах під час гіпертермальних явищ та циклів Міланковича.
Температури океану у високих широтах коливалися вдвічі сильніше, ніж температура тропічного поверхневого океану, що має на увазі тепліші полярні регіони. Це свідчить про сильні атмосферні зворотні зв’язки, не пов’язані з альбедо. Глобальна середня температура поверхні моря для еоценових гіпертермальних явищ збільшилася на 1-1,5 градуса за Цельсієм, що можна порівняти з сучасними темпами потепління.
Вчені порівняли коефіцієнт полярного посилення в еоцені з моделями, що використовують сучасні кліматичні дані, але адаптованими до еоцену. Виявилось, що поточні моделі недооцінюють полярне посилення. Це може означати, що вони також недооцінюють вплив потепління в Арктиці та Антарктиці, що важливо для прогнозування наслідків, таких як танення льодовиків та вічної мерзлоти.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.