Віцепрезидент США Джей Ді Венс під час офіційного візиту до Угорщини виступив із резонансною заявою щодо війни в Україні. У середу, 8 квітня 2026 року, політик поставив під сумнів доцільність продовження бойових дій заради незначних територіальних здобутків, наголосивши на критичних людських та економічних втратах.
Позиція Білого дому: «Двері відчинені»
Венс зазначив, що адміністрація Трампа разом із прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном активно працює над «відкриттям дверей» для дипломатії, проте остаточне рішення — за воюючими сторонами.
«Ми говоримо про торги щодо кількох квадратних кілометрів території. Чи варто це втрати сотень тисяч життів російських і українських молодих чоловіків? Чи варто це років високих цін на енергоносії та економічного спустошення? Моя відповідь — однозначно ні», — заявив віцепрезидент.
⚔️ Реальність фронту та ультиматуми Кремля
Попри спрощене трактування ситуації як боротьби за «кілька кілометрів», на кону стоять стратегічні регіони Донеччини. Наразі ситуація виглядає так:
-
Вимоги РФ: Кремль висуває ультиматум щодо повної здачі підконтрольних Україні територій Донецької області.
-
Стратегічні вузли: Йдеться про великі промислові центри — Слов’янськ та Краматорськ, які перетворені на потужні укріпрайони ЗСУ. Бої за ці міста можуть тривати роками.
-
Ціна питання: За оцінками військових аналітиків, для штурму таких міст агресору знадобиться колосальний ресурс.
Читайте також: Газовий шантаж Орбана: Угорщина зупиняє транзит газу в Україну з липня 2026 року
Відповідь Києва
Президент України Володимир Зеленський категорично відкинув можливість здачі міст на Донбасі. Глава держави підкреслив, що будь-який відступ лише заохотить агресора. За прогнозами Зеленського, штурм укріплених міст Донеччини може коштувати Росії до 1 мільйона військових, і Україна не збирається робити Путіну «подарунків» у вигляді українських територій.
Роль Віктора Орбана
Угорщина продовжує виконувати роль посередника між новою адміністрацією США та сторонами конфлікту. Венс підтвердив, що Трамп та Орбан продовжують спільний пошук точок дотику для «мирного врегулювання», попри те, що позиції Києва та Москви залишаються діаметрально протилежними.
