Місто Гуляйполе Запорізької області знаходиться впритул до лінії фронту. Півтора року російські війська обстрілюють населений пункт з усіх видів озброєння та попри це місцеві жителі не їдуть. Як живуть люди у прифронтовому Гуляйполі та як виглядає батьківщина Нестора Махна зараз – пише Суспільне.
Попри щоденні обстріли, жителі Гуляйполя не полишають надію зустріти тут перемогу — пораються на городах, доглядають сусідську худобу та готуються зимувати у своїх розбитих будинках.
“Живемо, виживаємо. Як не стріляють – висаджуємо город. Як стріляють біжимо до підвалу, ночуємо тут”, – розповідає місцева жителька Валентина Жовтніренко.
Жінка живе в Гуляйполі вже майже 40 років і, каже покидати рідний дім не збирається: “Ми не гонимо хлопців, їм там дуже важко, все заміноване. Ми тільки сподіваємось на них і все. Вже півтора року. Ми будемо терпіти, аби тільки цих гадів вигнали”.
У підвалі разом із сусідами обладнали місце для ночівлі. Тут і книжки читають, і дні народження святкують, розповідає Валентина.
У перервах між обстрілами жінка поспішає додому: поратись по господарству та годувати сусідських тварин. При цьому поруч з її подвір’ям немає жодного місця, куди б не влучив російський снаряд.
“Вікна повилітали, немає вікон, все забили. Також дах закритий, буває вночі чуємо: “Бубух!”. Прильоти почалися… Все, рахуємо. Це 5-6 пройде і тоді затихає. Вранці прийшли, попорали тут, до сусідів пішли годувати песика сліпого”, – розповідає Валентина Жовтніренко.
Як тільки-но почує характерний свист, каже Валентина, тоді щосили біжить вже протоптаною доріжкою до підвалу: “Спершу, це такий страх був. Ми не говорили, мовчки ходили, пропало все. Зараз вже … вважай, що звикли”.
Внаслідок систематичних обстрілів РФ по Гуляйполю Запорізької області вцілілих вікон у будівлях фактично немає.
В Гуляйполі не залишилось жодного вцілілого магазину, аптеки чи лікарні, розповідає Валентина.
Та попри це лікарі продовжують надавати допомогу, волонтери та рятувальники привозять продукти та воду. Водопостачання у місті відсутнє з травня минулого року, тому всі ємності місцеві мешканці намагаються наповнити водою.
У хвилини затишшя їздять велосипедами на місцевий ринок де мешканці Гуляйполя продають зокрема вирощену власноруч городину.
“Велосипедом сьогодні їздили, там рибинку купили, привезли. У нас автобус дали в понеділок та четвер, безкоштовний. Їздимо пенсію знімаємо і купуємо щось”, – розповідає пані Валентина.
На Запоріжжі для жителів віддалених сіл почав працювати соціальний автобус Читати ще На Запоріжжі для жителів віддалених сіл почав працювати соціальний автобус
Аби випрати речі, помитися, підстригтися, поїсти та сховатися від обстрілів місцеві жителі приходять продовжують приходити до “Пункту Незламності”.
Раніше Суспільне повідомляло, що у місті Гуляйполе Запорізької області, що за два кілометри від лінії фронту, відкрили перший “Пункт Незламності”.
До 20 клієнтів на день приймає перукарка Світлана. До початку повномасштабної війни жінка працювала охоронцем в дитячому садку, а нині – безоплатно робить зачіски жителям Гуляйполя.
“У нас всі жінки, які тут є приходять, фарбуються. Брови фарбують, волосся фарбують, стрижки, треба перемогу зустрічати гарними”, – розповідає перукарка Світлана.
За гарним настроєм та спілкуванням приходить сюди пенсіонерка Віра. Каже: кілька разів виїжджала з Гуляйполя, але туга за домом змушувала повертатися.
“Був дім, побиті вікна, не було даху. Все це зробила. Потім трохи садила городину. Вже прибрала часник, цибулю трохи картоплі залишилось. А так бур’яни страшні. Сьогодні була на городі, почали бехкать, так я і пішла”, – говорить жінка.
За словами міського голови Гуляйполя Сергія Ярмака, нині в місті залишилось майже 2 тисячі людей. Покинули свої домівки понад 16 тисяч місцевих.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.