Степногірськ – містечко в 27 кілометрах на південь від Запоріжжя розташовується безпосередньо на лінії зіткнення, населений пункт постійно обстрілюють російські терористичні війська.
Через російську агресію переважна більшість мешканців Степногірська вимушена була виїхати з селища, якщо до війни тут мешкало більше 4,5 тисяч осіб, то зараз залишилось не більше 1000.
Не дивлячись на безперервні обстріли, в Степногірську працюють надзвичайники, які допомагають місцевому населенню виживати в надзвичайних умовах.
Володимир Бабаченко, один із місцевих співробітників ДСНС розповідає, що в той день, коли почалась велика війна він якраз заступав на чергування.
«Мені зателефонували з роботи і повідомили про збір-аварію. Вже по прибуттю у підрозділ я дізнався, що почалась війна! Це був шок для мене, ніколи не міг подумати, що буду жити у часи війни. Вона внесла свої корективи в нашу роботу. Ми постійно виїжджаємо на ліквідацію наслідків обстрілів. Важко було перші дні війни, бо не було ніякого розуміння ситуації, а зараз вже звикли і просто виконуємо свою роботу. Кожен виїзд не легкий» – ділиться спогадами Володимир.
Однією такою відмінністю від вже буденної роботи степногірських рятувальників стала евакуація людей “дорогою життя”. Через несприятливі погодні умови, у районі зруйнованого мосту у селі Кам’янське, рятувальники буксували спецтехнікою цивільні автівки та колони автобусів з людьми. Цей шлях назвали “Дорогою життя”, бо вона була єдиним способом дістатися на підконтрольну Україні територію.
«В таких автобусах зазвичай були жінки з дітьми та літні люди. Усі вони були виснажені тяжкими обставинами, які траплялись на шляху проїжджаючи російські блокпости. Розмовляли з ними, підбадьорювали і вони звісно коли бачили рятувальників в українській формі, то заспокоювались. Не рідко під час таких рятувальних операцій траплялись обстріли. Зовсім поруч падали снаряди, але там ховатись нікуди, тож просто лягали на землю. Ситуація важка була. Люди були налякані, а коли вже переїжджали на підконтрольну Україні територію, то дякували і плакали. Ми виконували свою роботу хоча і важко було», – згадує чоловік.
Рятувальник зізнається, коли вдається врятувати людину чи чиєсь помешкання, то відчуваєш, що робиш важливу справу, що життя минає не дарма.
Один з таких випадків стався 27 червня 2023 року. Ворог вдарив по селищу «Градами», виникла пожежа на місці руйнування двоповерхового багатоквартирного будинку. При проведенні пошукових робіт на другому поверсі Володимир знайшов непритомну жінку та по радіостанції покликав на допомогу колег для проведення евакуації потерпілої. Поки працівники швидкої медичної допомоги їхали на місце, він надав жінці першу домедичну допомогу, що в подальшому врятувало їй життя.
Щодо планів на майбутнє, то рятувальник говорить, що поки селище кожен день обстрілюють, їх будувати важко. Разом з тим, мріє жити в своєму містечку, служити в своєму підрозділі та приймати безпосередню участь у розбудові та відбудові наших міст.
«Загарбники намагаються у нас території, наші будинки. Але вони не можуть зрозуміти, що неможливо забрати у нас любов до рідної землі! Це назавжди!» – говорить герой.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.