З початку повномасштабного вторгнення селище Степногірськ, що у 30 кілометрах на південь від Запоріжжя постійно обстрілюється військами РФ, адже лінія фронту находиться в 4-х кілометрах від містечка. З дев’яти населених пунктів громади п’ять — було в тимчасовій окупації. Нині чотири — підконтрольні Україні, а один — залишається в тимчасовій окупації, — пише Суспільне.
Про нинішнє життя громади — розповіла очільниця Степногірської селищної військової адміністрації Ірина Кондратюк.
Чи почастішали обстріли за останній місяць?
«Так, обстріли почастішали і в деокупованих наших населених пунктах. Потерпають і домівки цивільних і інфраструктура. КАБами нас почали обстрілювати, якщо раніше була артилерія, гради, то зараз КАБи. Мешканців поменшало. Десь третина зараз, по всій громаді. В Степногірську теж поменшало, було п’ять тисяч до війни, зараз десь третина».
Скільки вже зруйновано або пошкоджено загалом будівель у селищі?
«У нас пошкоджена кожна будівля. Так, у нас 22 багатоповерхових будинків, пошкодженні всі. Приватний сектор десь на 50 відсотків пошкоджено. Також два дитячих садка та школа зазнали руйнувань».
Чи почали через обстріли частіше виїжджати люди зі Степногірська?
«На жаль, залишаються люди. У нас була примусова евакуація дітей. В Степногірську наразі немає сімей з дітьми. Але ще залишаються в інших населених пунктах. Люди звикли, хоча до такого і не можна звикнути. І зараз виїжджають, але не так активно, як раніше».
Чи пропонували громаді повністю евакуюватися і переїхати до Запоріжжя?
«Пропонують кожного дня. Але люди не виїжджають. От буквально минулого тижня в нас виїхало п’ятеро людей. Це дуже мало. Люди деякі самі вже повиїжджали, деякі ще залишились, кажуть, що нікуди виїжджати. Хоча ми пропонуємо гуртожитки, але є дім».
А чи повертаються?
«Повертаються, є такі випадки. Закінчуються кошти, то ще якісь причини».
Яка ситуація з водою, опаленням та світлом в Степногірську?
«В Степногірську централізованого опалення немає з 2004 року. У нас все на електриці, і часто обстрілюються лінії електропередач. Завдяки нашим комунальникам, ми маємо електроенергію. Приватний сектор опалюється твердим паливом. Вода відсутня з перших днів війни. Свердловини були на окупованій території, але зараз їх знищили. Вода підвозиться».
Яка ситуація з медициною у громаді?
«Амбулаторія сімейної медицини працює в двох населених пунктах великих, це Степногірськ та Приморське. За інсуліном, наприклад, виїжджають до Запоріжжя, інші ліки, які не рецептурні, нам допомагають волонтери. Люди мають можливість підійти туди і взяти безоплатно ліки».
З вирішенням яких питань ще допомагають жителям громади волонтери?
Волонтери нам дуже допомагають. В основному будівельними матеріалами, тому що дуже багато руйнувань. У нас є декілька сіл, де зруйновані всі будинки. Там відновлення поки що немає. Є можливість видавати матеріали, накрити там кришу чи закрити вікна, щоб хоч якось зберегти домівки в тих селах де ще живуть люди.
А що ще працює в Степногірську та в громаді загалом? Чи є робота в людей?
«Роботи немає. Деякі люди виїжджають у Запоріжжя, а повертаються ввечері. В нас поля не обробляються зараз, тому що вони всі знаходяться під обстрілами. Неможливо навіть фермерам працювати».
То як в таких умовах люди виживають під обстрілами?
«Ну, виживають. Завдяки волонтерам у нас є продовольча допомога. Завозять нам продукти, ми людей підтримуємо. Пункти незламності у нас працюють».
Пункти незламності є у кожному селі?
«В основному вони в Степногірську і в Приморському. Там приватний сектор там є підвали свої, а в Степногірську у нас багатоповерхові будинки. У нас же в степу маленьке містечко, колись тут будували шахту і побудували багатоповерхівки, то пункти тут є у підвалах багатоповерхівок».
Люди живуть в цих підвалах чи все ж таки намагаються повертатися до своїх квартир?
«Трошки безпечно себе ведуть, на жаль. Нас обстрілюють такими снарядами, що не можна сказати от зараз будуть обстріли, всі ховайтесь. У нас стріляють без попередження, і між вистрілом і прильотом лічені секунди. В одному пункті незламності мешкали люди, але вони вже виїхали».
Якщо безпекова ситуація буде цьому сприяти і люди почнуть повертатися, чи є перші кроки, які буде робити місцева влада у вашому селищі?
«Ми вже заключили меморандум, ми працюємо над цим і будемо працювати. Нам дійсно потрібна допомога, зі свого бюджетну ми, звісно, не зробимо. Обов’язково, будемо відновлювати й буде ще краще тут, ніж було».
