Попри короткострокові економічні вигоди від зростання цін на енергоносії, спричинене війною в Ірані, стратегічне становище Російської Федерації стрімко погіршується. Поки Кремль підраховує нафтодолари, імідж Росії як «великої держави» зазнає нищівних втрат на міжнародній арені. Про це пише Серж Шмеманн, колишній голова московського бюро New York Times.
Крах союзницької осі Кремля
2026 рік став роком геополітичних катастроф для Москви. Росія послідовно втрачає своїх ключових партнерів, які допомагали їй обходити санкції та вести війну проти України:
-
Іран: Найближчий партнер Москви, що постачав дрони-камікадзе, сам став об’єктом масштабної війни, що підірвало його військовий та експортний потенціал.
-
Венесуела: Після американського рейду в січні 2026 року Кремль втратив контроль над режимом Ніколаса Мадуро.
-
Сирія: Падіння Башара Асада та його втеча до Москви поставили під питання майбутнє російських військових баз у Середземному морі.
За словами автора, «легковажне ставлення» президента США Дональда Трампа до цих подій болісно сприймається Путіним, який сподівався обміняти свою «симпатію» з боку Вашингтона на повну окупацію Донбасу та нейтралізацію України.
Економічне виснаження та «нафтовий перепочинок»
Хоча війна на Близькому Сході підняла ціни на нафту, внутрішні ресурси Росії вичерпуються. За даними розвідки, Путін був змушений звернутися до олігархів з проханням підтримати державні фінанси, виснажені затяжним конфліктом в Україні.
Водночас Україна змінює тактику:
-
Енергетичний фронт: Збройні сили України успішно атакують нафтові термінали глибоко в тилу РФ (зокрема в Усть-Лузі).
-
Геополітична експансія: Київ відправляє військових спеціалістів до країн Перської затоки для захисту від іранських безпілотників, здобуваючи нових союзників там, де раніше домінувала Росія.
Висновок: Час не на боці Кремля
Науковий співробітник Ради з міжнародних відносин Томас Грем зазначає, що кожен день продовження війни все більше відкидає Росію назад у глобальному технологічному та промисловому змаганні.
«Росії не потрібні ресурси для продовження війни проти України, їй потрібні стимули для її припинення», — наголошує Грем.
Головним завданням Заходу залишається підтримка стійкості України до того моменту, поки в Кремлі не зрозуміють: насильство та втрата союзників ведуть до геополітичного небуття, а не до величі.
