Вчені з Королівського коледжу Лондона пояснили появу пружної ходи у людей у процесі еволюції. Виявилося, що вона дозволила ефективніше бігати, хоча раніше вважалося, що гнучкі склепіння стопи, що забезпечують таку ходу, потрібні для підняття тіла та підготовки до наступного кроку. Результати роботи опубліковані у журналі Frontiers in Bioengineering and Biotechnology.
У ході дослідження автори відібрали сім осіб із різною рухливістю склепіння стопи. Досліджуваних просили ходити і бігати як завжди, тоді як їхні ноги знімали на високошвидкісні рентгенівські камери захоплення руху. Також у кожного учасника була виміряна висота склепіння стопи, а праву ступню просканували за допомогою комп’ютерної томографії.
Потім спеціалісти розробили моделі, які порівняли з виміряним рухом кісток стопи, щоб перевірити вплив рухливості склепіння стопи на сусідні суглоби. Крім того, вони вивчили, які суглоби найбільше сприяли відкату склепіння стопи, а також роль відкату у розподілі центру мас та у русі кісточки.
Дослідники припускали, що віддача склепіння стопи допомагає піднімати тіло вгору. Однак вони виявили, що жорстке склепіння без віддачі або змушує стопу рано відриватися від землі, знижуючи ефективність литкових м’язів, або занадто висуває кістки кісточки вперед. Такий нахил характерний швидше для шимпанзе, а не для людини.
З’ясувалося, що саме гнучкий склепіння стопи допомагає ставити кісточку вертикально, допомагаючи ефективно відштовхуватися від землі. Цей ефект ще сильніше проявляється при бігу. Можливо, що саме біг еволюційно схилив людей до розвитку гнучкого склепіння стопи.
Відкриття надає нові терапевтичні можливості для людей, чиї склепіння стопи жорсткі через травму або хворобу, оскільки збільшення її гнучкості може покращити загальну рухливість. При цьому цій гіпотезі ще потрібні додаткові дослідження, які покажуть, що відмінності рухливості ніг у більшості людей призводять до змін, які спостерігалися в цій вибірці.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.