Самотні люди частіше вмирають від раку

Дослідники з Американського онкологічного товариства встановили, що люди, які живуть на самоті, ризикують померти від раку на 32% більше, ніж люди, які живуть у сім’ї чи колективі.

Це – середній показник. Якщо говорити окремо про чоловіків, то одинаки ризикують сильніше за тих, хто живе разом з іншими людьми, на 38%, а жінки — лише на 30%. Особливо незавидні перспективи чоловіків віком 45–64 роки: вони помирають від раку частіше, ніж їхні однолітки, які живуть не самотньо, на 43%.

Лі Хенджун, провідний автор дослідження, пише, що й попередні дослідження показували кореляцію між самотнім життям і смертністю від онкологічних захворювань, цього разу кореляція, по-перше, видно більш точно, а по-друге, з’явилася статева диференціація. На її думку, проблема самотності як така слабо відрефлексована в американському суспільстві, їй не приділяється належної уваги, але особливо погано, коли йдеться про самотніх онкологічних хворих. Для них соціальна ізоляція і відсутність будь-якої людської підтримки та допомоги просто згубні.

Дизайн дослідження полягав у аналізі понад 473 тис. записів із архіву американського Національного опитування про стан здоров’я населення. Лі та її команда взяли дані з опитування з 1998 по 2019 рік та розглядали їх як у сукупності, так і в розбивці за статями, расами чи етносами, а також соціальним станом.

За даними американської статистики, всього в США самотньо живуть 38 млн людей. 60 років тому одинаків було лише 7 млн. Якщо дивитися частку одинаків у всьому населенні, нині їх 11,3%, а 1960 року було 3,8%, тобто втричі менше.

Структура одинокого населення США така: частіше це більш літня людина, частіше чоловік, білий або чорношкірий, частіше з доходами нижче федерального рівня бідності, частіше з серйозним психологічним розладом, частіше з ожирінням, що частіше палить і зловживає алкоголем. Але це очевидніша картина.

Менш очевидна у тому, що вищим ризик смерті від онкологічного захворювання виявився для білих чоловіків із високим рівнем освіти, ніж у небілих із низьким рівнем освіти. Ймовірно, причина тут у тому, що в небілих і гірше освічених спільнотах утворюються стійкіші соціальні зв’язки, ніж серед білих і високоосвічених; у другому випадку підтримка не видається актуальною знайомою та близькою самотньої людини — на відміну від першого випадку.

Чи впевнена, що результати її дослідження повинні спонукати суспільство на інвестиції у відповідну підготовку лікарів, на особливу увагу до соціально ізольованих хворих, на розробку методів полегшення тягар самотнього життя, щоб зменшити її несприятливі наслідки.

Вони часто хочуть махнути на себе рукою, зауважує Лі, а отже, треба допомагати їм брати участь хоча б у спостереженні за власною тяжкою хворобою та її лікуванні.