Вчені університету Мічігану в США підтвердили гіпотезу, згідно з якою генетичні мутації, що сприяють відтворенню більшої кількості потомства, також пов’язані зі старінням. Результати дослідження опубліковані у журналі Science Advances.
Біологи проаналізували генетичні дані, а також дані про репродуктивні здібності та тривалість життя 276 406 учасників довготривалого дослідження UK Biobank. Виявилося, що розмноження та довгожительство негативно корелюють.
Люди, які несуть гени з мутаціями, що сприяють вищим репродуктивним показниками, мають нижчі шанси дожити до 76 років, ніж інші.
Водночас автори зазначають, що порівняно з факторами довкілля, включаючи вплив контрацепції та абортів, а також досягнень медицини, що підвищують тривалість життя, генетичні фактори, що вивчаються у дослідженні, відіграють відносно незначну роль.
Результати підтверджують гіпотезу біолога-еволюціоніста Джорджа Вільямса, який у 1957 році припустив, що генетичні мутації, що сприяють старінню, могли пройти природний відбір, оскільки вони дають перевагу на ранніх етапах життя, допомагаючи більш ранньому відтворенню чи народженню більшої кількості потомства. Ця гіпотеза відома за назвою антагоністичної плейотропії.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.