Війна Росії проти України після майже чотирьох років повномасштабних бойових дій зайшла у класичний глухий кут. Таку оцінку у своєму блозі наводить австралійський генерал і військовий аналітик Мік Раян, пише BBC News Україна.
На його думку, жодна зі сторін наразі не має достатніх ресурсів для досягнення вирішальної стратегічної перемоги. Водночас і дипломатичний трек не демонструє проривів.
Фронт і тил: стратегія виснаження
Раян вважає, що Москва продовжує методично тиснути на українську інфраструктуру, зокрема на енергетичний сектор, намагаючись підірвати моральну стійкість суспільства.
Водночас такі удари не досягають очікуваного Кремлем ефекту. Українське суспільство зберігає стійкість, а ЗСУ демонструють тактичну гнучкість. Зокрема, в останні тижні українські сили змогли покращити позиції в Запорізькій області, частково скориставшись проблемами зі зв’язком у російських військ.
Втім, тактичні успіхи не змінюють загальної картини. За оцінкою аналітика, Україні бракує ресурсів для масштабних наступальних операцій на широкому фронті.
Проблеми Росії: мобілізація і якість війська
Окрему увагу Раян приділяє стану російської армії. За його словами, добровольці та контрактники дедалі гірше покривають втрати, а якість нових мобілізованих знижується.
Кремль змушений розглядати варіанти обмежених призовів резервістів. Водночас у військах фіксуються проблеми дисципліни та управління.
Аналітик вважає, що хоча авторитарна система дозволяє Москві продовжувати війну, довгострокові ризики для російської військової машини зростають.
Технологічна адаптація та переговори без прориву
Війна дедалі більше переходить у площину технологічного суперництва. Росія модернізує безпілотні системи, зокрема використовує ударні дрони типу «Герань-2» як платформи для запуску менших FPV-дронів, що ускладнює українську оборону.
Водночас навіть технологічні новації не здатні зламати стратегічний баланс.
На дипломатичному напрямку, за словами Раяна, переговори в Женеві залишаються формальними. Сторони погоджують технічні механізми можливого припинення вогню, але ключові політичні питання — включно зі статусом окупованих територій — залишаються невирішеними.
Україна, зазначає аналітик, готова до компромісів лише за умови збереження суверенітету. Росія ж сприймає будь-які поступки як слабкість.
Три можливі шляхи виходу з глухого кута
Спираючись на історичні приклади затяжних конфліктів, Раян окреслює три сценарії, які можуть змінити ситуацію:
1. Військовий або технологічний прорив
Одна зі сторін може досягти суттєвої переваги завдяки новій оперативній доктрині, реорганізації військ або технологічному прориву.
2. Крах політичної волі
Поразки на полі бою, суспільне невдоволення або потужний тиск союзників можуть змусити одну зі сторін переглянути свою позицію.
3. Комбінація двох факторів
Найреалістичнішим сценарієм аналітик вважає поєднання військових змін із внутрішньополітичним тиском.
Що може визначити 2026 рік
Раян прогнозує, що без кардинальних змін війна триватиме й у 2026 році.
Росія продовжує стратегію виснаження, поєднуючи бойові дії з інформаційним і політичним впливом на Захід. Україна ж робить ставку на:
- внутрішню єдність;
- розвиток оборонної промисловості;
- укріплення лінії фронту;
- витривалість перед масованими атаками;
- підтримку європейських партнерів і співпрацю зі США.
Ключове питання, на думку австралійського генерала, полягає в тому, наскільки довго кожна зі сторін зможе підтримувати ресурсну та політичну стійкість.
Поки ж, підсумовує Раян, війна перебуває у фазі стратегічного глухого кута — і його подолання вимагатиме значно більших змін, ніж просто чергових тактичних успіхів на фронті.
