Епоха глобального потепління закінчилася – почалася ера “глобального кипіння”, заявив наприкінці липня генсек ООН Антоніу Гутеріш. На початку місяця на планеті було зафіксовано найспекотніший день за історію метеорологічних спостережень — і, за оцінками деяких фахівців, щонайменше за 100 тисяч років рекордно спекотним став і весь липень 2023-го.
Жителі країн, де температури стабільно тримаються на високому рівні, порівнюють свій досвід із пеклом на землі, а в деяких випадках спека призводить до летальних наслідків. Водночас погодні умови виявляються справжньою проблемою для економіки: сільськогосподарський сектор стикається з неврожаєм, енергетична система — зі зростанням навантаження та перебоями в електрогенерації. У всіх сферах діяльності співробітникам складніше впоратися зі своїми обов’язками, а інфраструктура не витримує екстремальних умов. За останні десятиліття спека коштувала світові трильйони доларів, і в майбутньому, попереджають експерти, все стане лише гірше.
Згораючий ВВП
Хвилі екстремальної спеки на планеті лише за період з 1992 по 2013 рік коштували світовій економіці приблизно 16 трильйонів доларів економічних втрат, виявили минулого року фахівці американського Дартмутського коледжу. Робота вчених стала одним з небагатьох досліджень, які показали, до яких збитків завдають саме високі температури, а не інші наслідки зміни клімату — наприклад, повені або урагани, що почастішали.
Фахівці вивчили дані про погодні умови у різних регіонах світу та зіставили їх із економічними показниками відповідних держав за ті ж роки. Виявилося, що екстремально високі температури статистично збігаються з відхиленнями у зростанні ВВП, причому для більш розвинених країн втрати менше, ніж для країн глобального Півдня. Для перших екстремальна спека означає втрату приблизно 1,5 відсотка річного ВВП на душу населення, а для других — 6,7 відсотка, що виглядає, на думку вчених, несправедливим, адже великі економіки роблять значно більший внесок у глобальне потепління.
У період, вивчений фахівцями, високі температури більшою мірою шкодили тропічному регіону. Наприклад, для Бразилії, Венесуели та Малі річний обсяг ВВП на душу населення виявився на 5 відсотків меншим, ніж був би у нормальній ситуації, а для Канади та Фінляндії — на 1 відсоток. Втім, у результаті від хвиль спеки втрачають практично все — і через взаємопов’язаність економік світу, і через те, що до зміни погодних умов не адаптовано жодної держави.
Вчені до того ж наполягають, що ситуація буде лише гіршою — знову ж таки для всіх. Цього літа в Північній півкулі рекордні температури фіксувалися всюди — в Америці, Європі, Азії. Такі умови буквально руйнують економічне зростання, підтверджують інші дослідники.
$16 трлн коштували світовій економіці періоди екстремальної спеки з 1992 по 2013 рік
Так, закономірності для окремих штатів США показують, що їхні економіки в роки з спекотним літом менш ефективні: кожен градус за Фаренгейтом плюс до нормальної середньої температури знижує показник зростання на 0,15-2,5 відсотка. У Європі хвилі спеки 2003, 2010, 2015 та 2018 років коштували регіону загалом по 0,3-0,5 відсотка ВВП, а у південних його частинах – до 2 відсотків.
Занадто спекотна погода, як довели дослідження, вдаряє по продуктивності працівників. Високі температури негативно позначаються і на фізичних, і на когнітивних характеристиках, б’ють по можливості оцінювати інформацію та приймати рішення. Скорочується кількість годин, які людина здатна провести за роботою.
«При температурі від 35 градусів людям має бути надано оплачуваний вихідний»
За оцінками Міжнародної організації праці (МОП), яка присвятила впливу теплового навантаження на продуктивність праці спеціальну доповідь, продуктивність працівників починає падати вже з 26 градусів.
У 33-34 градуси за Цельсієм людина, зайнята працею помірної інтенсивності, починає працювати на 50 відсотків менш ефективно
Проблеми виникають у працівників будь-яких секторів, навіть при офісній роботі, але найбільше ризики для тих, хто займається фізичною працею. Закономірності стосуються і тих, хто працює на відкритому повітрі — у сільському господарстві, будівництві, транспортному секторі, туризмі, — і тих, хто перебуває у приміщеннях, наприклад, на фабриках та заводах, якщо температури там не регулюються.
У таких ситуаціях люди додатково схильні до загрози теплового удару, підвищується навіть ймовірність фатальних сценаріїв. Так наприклад у період з 1992 по 2016 рік у США на будівельників припало 36 відсотків усіх летальних випадків, зумовлених високими температурами, при тому що загалом фахівці цієї сфери становлять лише 5 відсотків від загальної робочої сили в країні.
Тенденцію підтверджує, наприклад, сумний досвід цього липня в Італії, де тіла людей, які не витримали спеки, знаходили прямо на робочому місці — вони працювали на відкритому повітрі або в приміщеннях, де не були передбачені кондиціонери. Наразі італійці, зайняті в найуразливіших секторах, загрожують страйками, а профспілки закликають давати відгули, якщо умови стають нестерпними.
Минулого року зі схожими закликами виступала і профспілка робітників у Великій Британії: об’єднання закликало ухвалити закон про максимально допустимі для роботи температури, проте жодних рішень поки не було, хоча рекомендації про прийнятний мінімум існують.
У світовій практиці певні прописані вимоги до максимальних температур, втім, є (у тому числі й у Росії), але для більшості країн проблема, як і раніше, вимагає вирішення на рівні закріплених у законі норм. Питання ставатиме лише дедалі актуальнішим: нова кліматична реальність неминуче вимагатиме адаптації.
За оцінками МОП, до кінця 2030 року хвилі спеки навіть за відносно помірного сценарію потепління знизять загальну кількість відпрацьованих годин у світі на 2,2 відсотка. Йдеться про обсяги, еквівалентні втрати 80 мільйонів повноцінних робочих місць, що для глобальної економіки рівнозначно втрати 2,4 трильйона доларів.
Що посієш, те й загине
Міжнародна організація праці вважає, що найбільше від спекотної погоди постраждає сільське господарство — галузь, у якій зайнято майже 1 мільярд людей. До кінця десятиліття на неї припаде 60 відсотків робочого часу, що втрачається через теплове навантаження.
При цьому економічні наслідки зміни клімату для аграріїв будуть значно ширшими за втрати в продуктивності праці. Природні явища, пов’язані зі зростанням температур, вже сьогодні стають серйозною загрозою для вирощування та худоби та особливо сільськогосподарських культур. Дослідження на європейському матеріалі за останні десятиліття показують, що відсоток загибелі врожаю через хвилі спеки та посухи зріс з 2,2 відсотка у 1964-1990 роках до 7,3 відсотка у 1991-2015 роках. Особливо сильно страждають на зернові культури — основні для регіону.
В Індії дані за той же період з другої половини ХХ століття демонструють, що середня продуктивність землі падає паралельно до зростання середніх температур, а в міру потепління ефект стає все більш вираженим. За прогнозами, до середини сторіччя врожайність сільгоспкультур у країні має впасти в діапазоні до 6 відсотків, а до 2060-2080 років — від 7,2 до 23,6 відсотка навіть за помірної зміни клімату.
На тлі проблем із урожайністю доходи у секторі очікувано падають. Особливо чутливою така шкода стає для держав, де сільське господарство відіграє важливу роль у загальній структурі економіки, тобто, як правило, країн, чиї доходи і так відносно невисокі. У таких випадках проблеми фермерів стають загальними: постачання продовольства за кордон падають разом із припливом валюти, податкові надходження до бюджету також значно скорочуються.
Наприклад, посухи останніх років в Аргентині, чверть експорту якої забезпечує соя, призвели до серйозного погіршення економічної кризи в країні та сприяли небувалому розгону інфляції — за підсумками червня показник зростання цін у країні перевищив 115 відсотків рік до року.
Крім того, зростання температур у тих країнах, які виступають великими виробниками та експортерами сільськогосподарських культур, серйозно загрожує продовольчій безпеці і на локальному, і на глобальному рівні. При падінні врожайності країни можуть запроваджувати тимчасові заборони на експорт, що призводять до відчутного зростання світових цін.
Так, Росія, один із найважливіших гравців на світовому ринку зернових, у 2010 році відмовилася від поставок за кордон на тлі безпрецедентної спеки, оскільки побоювалася дефіциту на внутрішньому ринку. Тоді вже на початок серпня сільськогосподарські культури загинули на 10 мільйонах гектарів — 20 відсотках від загальної площі посівів у країні, а всього врожай зерна в результаті обвалився майже на 40 відсотків. Разом з іншими факторами заборона Москви тоді зробила внесок у різкий зліт цін на пшеницю на світовому рівні — у 2010 році вона подорожчала приблизно на 50 відсотків, що, на думку деяких експертів, у результаті сприяло соціальним хвилюванням а на Близькому Сході, відомим як «арабська весна».
У гарячих точках
Ще одна сфера економіки, яка серйозно відчуває на собі наслідки зростання температур, — енергетика. Використання кондиціонерів і вентиляторів, що різко зростає, серйозно збільшує навантаження на електромережі, що викликає аварії або змушує владу вдаватися до контрольованих відключень електрики. Пряму шкоду енергоінфраструктурі заразом можуть завдавати і сама спека, і природні пожежі, зумовлені погодними факторами.
Знижуються обсяги генерації: так, у зоні ризику гідроелектростанції, адже річки, що живлять водосховища, пересихають. Минулого року посуха в Європі, що стала найсильнішою за п’ять сотень років, призвела до падіння виробітку на ГЕС до найнижчого рівня з початку століття. У Китаї тоді ж зупинилася гігантська гідроелектростанція на річці Янцзи, найбільша у світі, — в нормі вона здатна поодинці перекривати потреби країни розміром з Філіппіни, а її встановлена потужність 22,5 гігавата можна порівняти з десятою частиною потужності всієї енергосистеми Росії.
Паралельно обсяги генерації різко впали і в китайській провінції Сичуань, великому енергетичному центрі країни, де гідроелектростанції забезпечують 80 відсотків споживання та дозволяють вести експорт до сусідніх регіонів. Подачу електроенергії споживачам стали обмежувати, через що багато заводів змушені були призупинити свою роботу.
Крім ГЕС, із проблемами через спеку стикається й атомна енергетика. Через високі температури роботу реакторів доводиться призупиняти, як це неодноразово відбувалося останніми роками у Франції. Для охолодження енергоблоків використовується вода, яка згодом зливається в річки, – її температура не повинна перевищувати певних значень, щоб не завдавати шкоди екосистемам.
Крім того, енергетичний сектор стикається зі складнощами та через таку проблему, як обмілення річок. Так, наприклад, останніми роками в Німеччині в спекотні місяці різко падає рівень води в Рейні, через що проблеми виникають із перевезенням вантажів — у тому числі вугілля та нафтопродуктів. Складнощі з судноплавством загалом серйозно позначаються на економіці, адже річкою в нормі йде приблизно 80 відсотків усіх товарів, що розвозяться країною. 2022-го обсяги вантажоперевезень по воді в Німеччині знизилися на річному рівні на 6 відсотків, до 182 мільйонів тонн, що стало найнижчим показником у сучасній історії країни. У 2023-му влада прогнозує новий рекордний мінімум.
Зрештою спека так чи інакше виявляється проблемою практично для будь-яких сфер і галузей економіки, завдаючи як непрямої, так і прямої фізичної шкоди, у тому числі, наприклад, скорочуючи термін служби інфраструктури або буквально руйнуючи її. Експерти зазначають, що в майбутньому для будівництва різних інфраструктурних об’єктів, як і для будівництва будівель, доведеться використовувати радикально інші матеріали та переглядати прийняті сьогодні підходи.
Неминуче адаптувати до нової реальності доведеться чи не будь-яку економічну активність. «Ми вибудували економіку та наші практики під клімат минулого, а не той клімат, що формується сьогодні», — зауважує вчений із Дартмутського коледжу Джастін Манкін, один із авторів дослідження про негативний вплив спеки на ВВП держав. Господарська діяльність людини, пов’язана з величезними викидами парникових газів, змусила клімат змінитися — і тепер він сам вносить корективи в те, як ця діяльність виглядатиме в найближчій перспективі.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.