Про непередбачуваність і примхи Ніколаса Кейджа в Голлівуді ходять легенди, а найчастіші епітети, якими його нагороджує преса, — «дивакуватий» та «екстравагантний». Ексцентричний він у всьому, зокрема й у виборі ролей. Через це критики і глядачі так до кінця і не визначилися, який Ніколас актор — майже геніальний чи все ж таки не дуже. Розповідаємо, як через необачність та фінансові труднощі Кейдж із зірки першої величини перетворився на об’єкт для мемов та уїдливих жартів, але знайшов спосіб перезапустити кар’єру.
Нестерпний тягар величезного таланту
У 2022 році в широкий прокат вийшов комедійний бойовик «Нестерпний тягар величезного таланту», в якому Ніколас Кейдж зіграв самого себе, який загинув у боргах і намагався врятувати свою кар’єру. Фільм припав до душі не лише армії шанувальників актора, а й критикам, які вперше за довгий час заговорили про нього як про талановитого актора.
«Насправді центральна тема “Нестерпного тягара” – магія кіно. Ніколас Кейдж означає так багато для нас тому, що навіть у найепатажніших своїх ролях він грає саме так, як важливо тільки йому. Він не страждає заради мистецтва, але робить те, що потрібно: повністю викладається для нього», – написав Оуен Глайберман, кінокритик видання Variety
Захоплені відгуки на проект не залишилися непоміченими, і в пресі відразу з’явилися повідомлення, що успіх цієї картини змусив керівників великих голлівудських студій знову звернути увагу на Кейджа. З’явилася боязка надія, що актор, який колись знімався у фільмах провідних режисерів, знайшов спосіб перезапустити кар’єру, яку за десять років практично загубив своїми руками.
З Копполи до Кейджа
Кількість фільмів за участю Ніколаса давно перевалила за сотню, у більшості з них він зіграв головні ролі, що не дивно, адже пристрасть до лицедійства у нього в крові. Справа в тому, що справжнє ім’я Кейджа – Ніколас Кім Коппола, і він є представником третього покоління авторитетної голлівудської династії. Батько майбутньої зірки був професором літератури, мати — хореографом, натомість дядько — режисер Френсіс Форд Коппола, дід — композитор Кармін Коппола, а бабуся — акторка Італія Коппола. Ніколаса з дитинства оточували люди мистецтва, тому він дуже рано вирішив стати актором:
Коли мені було шість років, я хотів з’ясувати, як можна потрапити в телевізор. Я хотів стати одним із тих людей, які в нього поміщаються. (…) Якби я не став актором, став би злочинцем чи священиком
До того моменту, коли Кейдж зростав до того, щоб спробувати свої сили в кіно, його іменитий дядько вже отримав п’ять «Оскарів» і став авторитетною фігурою в Голлівуді.
Вважається, що саме Коппола влаштував улюбленого племінника без досвіду та освіти у свій фільм «Бійцева рибка». Протягом наступних кількох років режисер запросив Ніколаса ще у дві стрічки – “Клуб “Коттон”” і “Пеггі Сью вийшла заміж”.
Існує й інша версія влучення Кейджа в кіно. Актор одного разу розповів, що всього досяг сам і на кастингах не мав жодних преференцій, оскільки його стосунки з дядьком стали прохолодними після того, як той відповів мовчанням на прохання допомогти з пробами. Скільки в цих словах лукавства, а скільки правди вже не з’ясувати. Достеменно відомо одне: на хвилі першого успіху Ніколас змінив відоме прізвище на Кейдж, щоб уникнути звинувачень у кумівстві.
Навколо мене було багато акторів, які не дуже були раді тому, що якийсь молодий хлопець із прізвищем Коппола теж став актором. […] Вони збиралися у мого трейлера та цитували «Апокаліпсис сьогодні». Мені було дуже складно повірити в себе
На межі божевілля
До середини 1980-х років Кейдж зарекомендував себе як один із найяскравіших артистів-початківців у кіноіндустрії. Почавши з роботи в комедіях, він швидко переключився на авторське та бунтарське кіно. Так, у фільмі «Птаха», що вийшов у 1984-му, актор зіграв ветерана в’єтнамської війни на межі нервового зриву, обличчя якого частково приховано бинтами. На зйомках цього проекту вперше виявилася радикальна манера актора вживатись в образ. За час роботи над роллю він схуд на 15 кілограмів, без анестезії видалив собі два зуби, щоб краще відчути біль свого персонажа та відмовлявся знімати бинти навіть після закінчення зміни. У тому ж дусі Кейдж продовжував працювати і під час зйомок фільмів «Вихування Арізони» та «У владі місяця».
За дивну манеру гри та екстремальні способи підготовки до ролей Кейдж уславився в Голлівуді диваком. Однак варто зазначити, що ексцентрично він поводився і за межами знімального майданчика — наприклад, вдома прямо перед ліжком встановив два акваріуми, в яких мешкали морські жителі, включаючи восьминога вартістю 150 тисяч доларів.
Протягом 1980-х — початку 1990-х років актор постійно експериментував із жанрами та формами і завдяки своїй неординарності та симпатичній зовнішності був нарозхват у іменитих режисерів. Він встиг попрацювати з братами Коенами та Девідом Лінчем і при цьому з радістю погоджувався взяти участь у проектах, від яких його обережніші колеги воліли триматися подалі. Однією з таких картин стала чорна комедія “Поцілунок вампіра”, кадри з якої пізніше розлетілися на меми. На зйомках цього фільму Ніколас неодноразово поводився як справжній псих: відчайдушно перегравав у кадрі, з’їв перед камерою живого таргана, а потім, уживаючись в образ, розніс сокирою свій фургон.
Свій стиль роботи Ніколас із властивою йому дивністю називав то «шаманським модерном», то «німецьким експресіонізмом», то «західним кабуком», а потяг до малобюджетного та незалежного кіно пояснював просто:
Мені подобається ламати форми та пробувати різні речі, але я не думаю, що великим студіям комфортно з цим. Робити це я можу тільки у незалежних за духом фільмах
Кульмінацією акторського божевілля Кейджа став фільм 1994 «Покидаючи Лас-Вегас». У цій песимістичній драмі він перетворився на зневіреного письменника, який мріє тільки про одне — накласти на себе руки, випивши летальну дозу алкоголю в Лас-Вегасі. Щоб достовірніше зіграти алкоголіка, актор сам на нього перетворився. Він спеціально напивався до втрати свідомості та записував себе на камеру, а протверезівши, переглядав записи та помічав зміни у поведінці. Праці не пройшли даремно: за цю роль Кейдж отримав свій перший і поки що єдиний «Оскар».
Герой бойовиків
Отримавши зізнання в кіноіндустрії, актор, попри очікування, не поринув із головою в інтелектуальні та психологічні драми. Довівши всім, що може бути страшенно різноплановим актором, він ніби в глузування з кіноакадеміків вирішив спробувати себе в новому амплуа — героя бойовиків.
Усього за два роки Кейдж встиг знятися у трьох культових екшен-фільмах десятиліття. 1996-го він зіграв у картині Майкла Бея «Скеля», слідом за ним вийшли «Повітряна в’язниця» та «Без обличчя». Участь у цих проектах зробила Ніколаса мегазіркою світового масштабу та одним із найоплачуваніших голлівудських акторів.
На початку XXI століття ім’я актора у титрах проекту вважалося гарантом касового успіху. У цей період виходять такі хіти, як «Викрасти за 60 секунд» та «Скарб нації».
$20 млн приніс Кейджу бойовик «Вкрасти за 60 секунд», не рахуючи відсотка від касових зборів. Стільки ж він отримав за «Скарб нації». Для порівняння: за роль Стенлі Гудспіда в «Скелі» у 1996 році він заробив «всього» $4 млн
Втім, складне авторське кіно Ніколас також не закинув. У перервах між зйомками погонь і перестрілок він встиг попрацювати над мелодрамою «Сім’янин», фільмом про війну «Ті, хто розмовляє з вітром» та драмою «Адаптація», в якій блискуче виконав відразу дві ролі, за що й отримав другу номінацію на «Оскар». Здавалося ще трохи — і актор зможе поповнити свою колекцію нагород ще однією статуеткою. Але не тут було. Раптом зірка Кейджа почала закочуватися.
З середини 2000-х років успіх актора перестав бути безмежним: фільми, що виходять з ним, стали все частіше провалюватися в прокаті, багато з них до того ж отримували принизливі відгуки критиків і глядачів. Продовження «Скарби нації» хоч і стало комерційно успішним, було розкритиковане за вторинність сюжету та самоповтори. Стало очевидно, що смішні та трохи помпезні бойовики 1990-х залишилися у минулому, а з супергеройським кіно у Кейджа якось не склалося. Він мріяв зіграти Супермена і навіть був затверджений на цю роль, але з якихось причин проект був закритий, тоді він погодився перетворитися на примарного гонщика, але фільм вийшов другосортним і приніс Ніколасу першу номінацію на антипремію «Золота малина».
Кейдж продовжував багато зніматися, але тепер уже майже всі проекти, що виходять з ним, піддавалися запеклій критиці і з тріском провалювалися в прокаті, через що він не просто втратив свою популярність, але і став вважатися переоціненою бездарністю. Критики сперечаються, коли Кейдж «зіпсувався» — після виходу «Збройового барона» 2005-го чи «Плетеної людини» роком пізніше. Істина, швидше за все, десь посередині, але очевидно, що падінню героя сприяли його марнотратство та любов до жінок.
Колекціонер жінок та рідкісних речей
Незважаючи на приналежність до голлівудської еліти, родина Кейджа не купалася в розкоші. Так, він навчався в престижній школі в Беверлі-Хіллз, але, на відміну від двоюрідних братів і сестер, їздив туди не дорогим автомобілем, а звичайним автобусом. Крім того, багато грошей із сімейного бюджету йшло на лікування матері Ніколаса, яка страждала на серйозні психічні проблеми.
Не дивно, що став багатим і успішним, Кейдж почав буквально смітити грошима. Його статки на піку кар’єри оцінювали в 150 мільйонів доларів, проте всього за кілька років від нього практично нічого не залишилося. Актор витрачав великі суми на допомогу дітям, які постраждали від військових конфліктів, за що удостоївся гуманітарної премії ООН, проте з не меншою пристрастю він потурав своїм слабкостям.
На піку кар’єри Кейдж частенько зловживав алкоголем, раз у раз закочував розкішні вечірки, обзавівся особистим літаком, декількома яхтами, а в 2007 році несподівано придбав 22 раритетні автомобілі, в тому числі дев’ять роллс-ройсів. Колекціонував актор комікси, марки та дуже дивні речі — наприклад, рідкісних тварин та висушені голови пігмеїв. Скандалом обернулася для нього покупка черепа динозавра за 276 тисяч доларів: з’ясувалося, що артефакт викрадено, і його довелося повернути до Монголії.
На питання, навіщо йому потрібні всі ці речі, Ніколас ніколи виразно відповісти не міг, тому називав свою марнотратство не завжди вдалою інвестицією у майбутнє:
Є добрі та погані інвестиції. Хороші — це коли я купую щось, пов’язане зі своїми хобі чи з історією світу, яка мені дуже цікава. Це, наприклад, перший комікс про Супермена, який я купив за 150 тисяч доларів
Проте справжньою катастрофою обернулися операції актора у сфері нерухомості. Він, за його словами, почав бездумно скуповувати все поспіль: будинки, вілли, старовинні замки і цілі острови по всьому світу.
З неменшою пристрастю Кейдж «колекціонував» дружин. Перший офіційний шлюб він уклав з актрисою Патрісією Аркетт у 1995 році, але ці стосунки не пройшли випробування екстравагантністю обох партнерів і розпалися менш як через рік. 2001-го Ніколас одружився з дочкою Елвіса Преслі — Лізою Марі. На хвилі чуток, що дочка легендарного співака — лише ще один екзотичний експонат у колекції актора, цей союз проіснував лише 108 днів, після чого подружжя радісно розлучилося.
Після низки гучних любовних романів з актрисами Кейдж раптово вирішив, що артистки не створені для сімейного життя, і одружився з 20-річною офіціанткою корейського походження Еліс Кім. Саме цей шлюб до недавнього часу Ніколас вважав «найсправжнішим». Молода жінка приймала всі примхи чоловіка, не чинила опір його захопленню супергероями і навіть дозволила назвати їхнього спільного сина Кал-Ел — на честь Супермена. Але у 2016 році після 12 років спільного життя пара розлучилася. Причиною розлучення стали, за однією версією, зрада Еліс, за іншою — пристрасть Ніколаса до випивки.
«У мене тепер таке відчуття: ух ти мені 54 роки, і я знову самотній — я цього не передбачав! Це досить похмуро», – ділився Кейдж своїми думками після розлучення з Кім
Однак черговий невдалий шлюб не позбавив актора від звички одружитися. У 2019 році він вчетверте пішов під вінець у Лас-Вегасі — цього разу з візажистом Ерікою Койкою, яка була молодша за нього на 32 роки. Ніколас був у стельку п’яний, коли робив пропозицію руки і серця, але після того, як прийшов до тями на четвертий день після церемонії, зажадав анулювати шлюб. Розлучитися швидко і тихо у Кейджа не вийшло: дружина зажадала значних відступних.
Я вважаю, що жінка має бути дуже незвичайною, щоб мати можливість вступити зі мною у стосунки. Я дуже глибоко відчуваю. Я страждав на меланхолію все своє життя і дуже чутливий до свого оточення. Я маю бути в повному порядку, щоб добре робити те, що я роблю, тому що не можу просто піти в аптеку і сказати: «Гей, дайте мені трохи прозака»
Всі ці нескінченні шлюби та розлучення, утримання яхт, будинків, островів та зоопарку не могли не вплинути на фінансове становище Кейджа. Вже до 2008 року він опинився по вуха у боргах та позовах про несплату податків на суму понад 14 мільйонів доларів. У цей момент актор зрозумів, що жарти скінчилися.
Падіння у прірву та повернення назад
Крім кредиторів та податкової оплати рахунків вимагали і колишні дружини. Крім того, 20 тисяч доларів на місяць Кейдж витрачав на те, щоб уберегти свою матір від психіатричної лікарні. Щоб поправити фінансове становище, він спочатку з великим дисконтом розпродав свою нерухомість, потім виставив на аукціон вінтажну колекцію коміксів, але борги продовжували зростати як снігова куля. Актор нізащо не хотів оголошувати себе банкрутом і заради цього погоджувався на будь-яку роботу, яку йому пропонували хороші гроші. Результат усім відомий: обличчя колись блискучого артиста, якого Девід Лінч називав «джазовим музикантом американської акторської майстерності», стало інтернет-мемом, а його фільмографія поповнилася поганими проектами, яких за інших обставин могло й не бути.
Щоб вилізти з боргової ями, Кейджу знадобилося близько десяти років та 46 фільмів. Пізніше він порівняв цей досвід із конвеєрною стрічкою, але додав, що завжди серйозно ставився до своєї професії:
Коли я знімався у чотирьох фільмах на рік, мені все ще потрібно було знаходити в них щось, заради чого я був готовий викластися на повну. Звичайно, не всі з цих картин вдалися. Деякі з них були чудовими, як «Менді», а деякі не вийшли. Але я ніколи не халтурив, хоч і не говорив про це. Тож якщо й було якесь неправильне уявлення про мене, то це те, що мені було все одно на ці проекти. Мені не було байдуже
Розплатитися з боргами Кейджу вдалося лише в 2022 році, після чого він обіцяв, що більш вимогливо ставитися до сценаріїв, що йому надсилаються. І, здається, своє слово тримає: завдяки чудовому трилеру «Свиня», а потім і комедійному бойовику «Нестерпний тягар величезного таланту» він знову заявив про себе як про серйозного артиста, здатного видати в кадрі першокласний перфоманс. Також нещодавно у прокат вийшла комедія “Ренфілд”, в якому Кейдж виконав роль Дракули; на різній стадії розробки знаходяться продовження «Скарби нації» та «Без особи».
Налагодилося і особисте життя Кейджа: у лютому 2021 року він офіційно оформив стосунки із 26-річною японкою Ріко Шибата. Незважаючи на репутацію «серійного одруження», Ніколас сподівається, що цей шлюб точно назавжди, тим більше, що восени 2022-го дружина народила йому дочку, чому актор невимовно радий.
Мої хлопчики виросли, і я сумую за походами в магазин іграшок. Я сумую за співом колисковим і погойдуванням у кріслі-гойдалці. Я з нетерпінням чекаю на можливість повернутися до цього
Звичайно, незважаючи на поточне піднесення кар’єри, Ніколасу далеко до колишніх висот та гонорарів. Більше того, напевно, у його фільмографії з’явиться ще не один прохідний або не дуже вдалий проект. Проте актор вирішив свої фінансові та особисті проблеми і нарешті може дозволити собі відмовитись від роботи, якщо вона йому не до вподоби. Так що вперше за багато років можна сказати, що в житті великого та жахливого голлівудського безумця Ніколаса Кейджа все добре.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.